Портал в режимі тестування та наповнення
Володимир Голубош: «Шлях у кримінологічну науку найбільш перспективний для ефективної боротьби зі злочинністю»
Опубліковано 18 листопада 2020 року о 10:40

У боротьбі зі злочинністю чи не найбільш дієвою серед усіх юридичних наук і навчальних дисциплін є кримінологія. «Мій шлях у кримінологічну науку обраний свідомо», – наголошує начальник ГУНП в Івано-Франківській області генерал поліції третього рангу, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» Володимир Голубош, з яким спілкуємося про його наукові перспективи та здобутки, управлінський досвід.

Володимире Валентиновичу, відомо, що, крім практичної роботи, Ви приділяєте значну увагу науковій праці та постійному самовдосконаленню: вивченню іноземних мов, впровадженню сучасних стандартів у діяльності поліції. Як умілий менеджер, управлінець, вдало поєднуєте накопичений досвід функціонування колишньої міліції з новими підходами у реформованій поліції. На цьому неодноразово наголошували канадські колеги та іноземні делегації, які відвідують Прикарпаття в рамках міжнародної поліцейської співпраці. Як вдається поєднувати ці якості в одній особі?

‒ Вважаю, Ви дещо перебільшуєте. Я така ж людина, як й інші, маю слабкі і сильні сторони. В нашій державі багато професіоналів, які є для мене прикладом у наслідуванні. Не шкодую, що більшу частину свого життя присвятив правоохоронній роботі: спочатку в міліції, а тепер у Національній поліції. Працював у різних колективах кількох регіонів, що допомагало у становленні як управлінця.

Кожен із нас повинен постійно самовдосконалюватися. Багато видатних особистостей на піку своєї професійної кар’єри стверджували, що вони нічого не знають, нічого не досягли. Якщо ж говорити про себе, то можу сказати так: є до чого прагнути. Водночас завжди намагаюся робити все можливе, що є в моїх силах. Чи виходить ‒ з боку видніше.

Специфіка поліцейської діяльності полягає в негласності слідчих та оперативно-розшукових дій, тож інколи необхідно багато часу, щоб досягти видимих результатів на тій чи іншій ділянці роботи. І кожен прожитий на службі день, місяць, рік – це не лише певні здобутки та упущення, а й отриманий професійний досвід.

У народі кажуть, що один у полі – не воїн, потрібні однодумці, адже відчуття командного духу допомагає рухатись уперед. Усе, чого нам вдалося досягти в протидії злочинності, підтриманні правопорядку, а наша область вважається однією з найбільш безпечних для проживання – спільна заслуга всього колективу поліції Прикарпаття. Тож працюємо над тим, щоб і надалі був громадський спокій, щоб люди могли жити і працювати, не переживаючи за свою безпеку. 

Скажіть, яке місце посідає наука у Вашому житті?

‒ Наука, поряд із професійною діяльністю, стала моїм другим захопленням. Приємно, що дочка вже бере приклад з батька і, крім оволодіння юридичною професією, має намір займатися науковою роботою. У 2019 році я захистив дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, почав займатися викладацькою діяльністю. Вважаю, вдалося подолати певний бар’єр у житті, попри те, що поєднувати поліцейську службу з наукою дуже непросто, але потрібно на все знаходити час. Тепер важливо не зупинятися на досягнутому, що, власне, і намагаюся робити.

У скорому часі будуть опубліковані окремі наукові дослідження, кожне з яких віддаю на своєрідну фахову експертизу спеціалістам кримінально-правового блоку та знаним кримінологам для того, щоб вивести його на необхідний науковий рівень, убезпечити себе від помилок, хоча конструктивна критика є запорукою того, щоб працювати ще краще. Мене особливо цікавить популяризація та впровадження відомої теорії «розбитих вікон» як в окремій області, так і державі загалом. Намагаюся переосмислювати накопичений науковий матеріал з позицій сучасності, з урахуванням аналізу стану злочинності, тенденцій у розвитку криміногенної ситуації.

Володимире Валентиновичу, який напрям наукового дослідження обрали для себе?

‒ Зваживши усі «за» і «проти», виявив бажання стати на шлях дослідження кримінології як науки і навчальної дисципліни, що вивчає злочинність у всіх її спектрах і проявах, а також займається проблемами протидії та боротьби з цим суспільним явищем. Тим паче, що за плечима маю понад 20-річний досвід правоохоронної роботи у практичних підрозділах.

Проблема, яка мене цікавить сьогодні – кримінологія і релігія, а загальна тема кваліфікаційної роботи звучить так: «Духовно-ціннісні орієнтири розвитку кримінологічної науки в умовах глобальних викликів та сучасних реалій: міждисциплінарний дискурс та концептуалізація». Авторитетними кримінологами в цій галузі для мене є Олександр Джужа, Володимир Голіна, Павло Фріс, Василь Шакун, Володимир Попович, Олексій Литвинов, Олександр Бандурка, Віктор Дрьомін, Олександр Кальман, Юрій Орлов та інші науковці. Їхні  праці певною мірою окреслили напрям моїх наукових зацікавлень.

‒ Безперечно, тема надзвичайно цікава, актуальна і багатогранна. Поговоримо про неї детальніше. Яким є історичний досвід впливу релігії на злочинність?

‒ Професор Василь Трубніков наголошував, що Кримінальний кодекс міг би складатися з десяти Заповідей Божих: не вбий – злочини проти життя і здоров’я, не вкради – злочини проти власності, не прелюбодій – злочини проти статевої свободи і недоторканості… Духовна матриця має велике значення у формуванні психологічного портрету особистості. І саме тут варто шукати витоки вирішення цієї проблеми. Безперечно, релігія має як позитивний, стримуючий, так і негативний, спонукальний, вплив на злочинність. Особливої уваги з позицій кримінології заслуговує проблема релігійного екстремізму в сучасному кримінальному законодавстві та вироблення кримінологічної політики у боротьбі з ним.

Якщо брати у світових масштабах, то «трендовим» поняттям нині є «хрислам», яке передбачає зіткнення християнства та ісламу, а також об’єднання цих двох релігій. Основним завданням науковців та політиків, державної влади є забезпечення мирного співіснування усіх конфесій в Україні. Екстремальні погляди окремих особистостей були, є і будуть, і правоохоронні органи повинні всіляко їх присікати. Водночас, мусульманський світ може бути прикладом для нас у багатьох питаннях: відстоювання традиційних цінностей, цілісності шлюбів тощо. Потрібно пам’ятати і про високі християнські традиції нашого народу від часів апостола Андрія Первозванного, Володимира Великого і до сьогоднішнього дня.

У нас багата історична культурна і духовна спадщина розвитку та взаємодії національного й канонічного права. Винесення цінних уроків з історичного минулого сприятиме  попередженню проявів злочинності, адже її корені приховані у сім’ї, у родоводі. Так, навіть на генному рівні спостерігаються задатки до злочинних проявів, і про це свідчить велика кількість наукових праць. Тому проблему злочинності треба вивчати набагато глибше.

Своїм дослідженням Ви обрали духовно-культурні цінності у науці кримінології. Чим продиктований такий вибір? Чому, наприклад, не позитивізм чи лібералізм?

‒ Вважаю, що вказані концепції і доктрини поступово вичерпали себе. Нині, в умовах глобальних викликів, треба звертатися до чогось значно вищого, щоб вплинути на свідомість особистості, особливо коли йдеться про молодь. Ідеологія позитивізму та лібералізму може призвести до утопізму в соціальній практиці. Натомість природно-правова доктрина потребує «підживлення» з боку духовно-ціннісних орієнтирів.

Як зазначає більшість прихильників концепції праворозуміння щодо виявлення духовної сутності права, сьогодні часто правові норми не виконуються, втрачена віра у силу права. Ні Конституція, ні Закони, на жаль, не завжди є авторитетом для пересічного громадянина. Виникає потреба вдатися, зокрема і в роботі поліцейських, до інших, набагато дієвіших методів, серед яких духовно-культурні важелі впливу на особистість. Так, у мусульманських країнах релігія з правовими нормами тісно переплетена, і в такий спосіб довіра до права є в рази вищою. Зовнішня релігійність і справжня духовність ‒ принципово різні речі.

Цього року Ви видали монографію, в якій досліджуєте кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки, предметом яких є зброябойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої. Які подальші цілі ставите перед собою?

‒ Хотілося б підготувати такий навчальний посібник, за яким було б легко навчатися як студентам, так і аспірантам. З власного досвіду знаю, що підручник, написаний складною академічною мовою, часто відбиває бажання вчитися. Тому намагаюся передавати знання іншим доступною мовою, ілюструвати прикладами з практичної діяльності.

Професор Сергій Яковлєв, один із наймолодших докторів фізико-математичних наук свого часу, умів так пояснити свій предмет, що навіть найслабші в навчанні студенти знали його на «добре» і «відмінно». Інколи дивуєшся, як можна так уміло скомпонувати високі матерії і простоту викладу в одне ціле. У цьому аспекті показовим є навчальний посібник професора Олександра Кривулі «Філософія права», яким я захоплювався. Подібні цілі ставлю і перед собою.

Чим іще для Вас цікава кримінологічна наука?

‒ Наприклад, науковими концепціями Беккаріа, Ломброзо та багатьох інших відомих кримінологів. Сьогодні розвивається багато напрямів розвитку кримінології: ювенальна, спортивна, адміністративна. Їх безліч… Психотип злочинця також викликає зацікавленість, тобто що спонукає людей до вчинення протиправних дій: пережиті психологічні травми чи, можливо, інші обставини, які завели людину в безодню злодіянь. Детальний аналіз сучасної злочинності активно сприятиме цим процесам в аспекті вивчення особистості злочинця. Зважаючи на розвиток сучасних інформаційних технологій, він часто є прихованим зовні та малодослідженим. Важливо виявити умови, в яких злочинність найкраще розвивається і продукує, що допоможе протистояти конкретним видам злочинів. Необхідно працювати на профілактику та вдалу соціалізацію осіб, особливо тих, які вже відбували покарання у місцях позбавлення волі.

Визначивши психотип особистості, можна виробити оптимальну манеру спілкування зі злочинцем, особливо небезпечним рецидивістом чи з пересічною людиною. Саме тому на різних тренінгах ми часто наголошуємо, що поліцейський, окрім професійних та особистих якостей, повинен бути ще й хорошим психологом та вміти комунікувати з криміногенним елементом, попередити його маргінальну поведінку, адже в будь-який час правопорушник може переступити межу закону, і поліція повинна відслідковувати такі процеси. Наукову зацікавленість також викликає конформістська поведінка неповнолітніх, основним принципом якої є «роби так, як роблять інші», які в останні роки відзначаються особливою жорстокістю вчинення злочинів.

Чи справді зовнішність накладає відбиток на особистості злочинця?

‒ Професор Володимир Голіна стверджує: якщо людина народжується з музичними здібностями, то «ген злочинця» теж може передаватися людині спадково. Непоодинокими є випадки, коли діти унаслідують від батьків негативні риси, наприклад, властивість красти чи легковажну поведінку.

Нещодавно сінгапурські вчені шокували світ, коли за допомогою застосування методу штучного інтелекту зуміли розпізнати злочинця за електронною системою. Вже якось згадував, що в умовах інформаційного суспільства розробляється нова концепція протидії злочинності, яка починає втілюватися на практиці. Вона виникла в Китаї, де вже створений електронний робот-суддя, і зосереджена на використанні технологій взаємодії людини і комп’ютера при розпізнаванні осіб. Так, у листопаді минулого року поліція Китаю заарештувала Лао Жунчжі, яку підозрювали в тому, що в 1996 році вчинила жорстокі вбивства 7 осіб. Вона переховувалася протягом 20 років у різних містах, зробила пластичну операцію, змінила ім’я. Однак була виявлена завдяки вказаним технологіям. І таких випадків чимало.

Володимире Валентиновичу, охарактеризуйте, будь ласка, теоретичні та практичні аспекти боротьби зі злочинністю крізь призму сучасної кримінологічної політики нашої держави?

‒   Як це не прикро говорити, однак у суспільстві завжди існують особи, схильні до зла: вбивати, красти, руйнувати. І саме кримінологія має виявити причини і наслідки такого деструктивного потягу, щоб усіма можливими методами протидіяти злочинності.

Основи кримінологічного вчення про злочинність та боротьбу з нею мають закладатися у закладах вищої освіти. І нині, коли поліція трансформується у сервісну службу, важливо розуміти глибинну сутність проведених реформ, а також причини злочинності, виробляти сучасні засоби її запобігання. Маємо постійно вивчати та реалізовувати на практиці кримінологічні теорії протидії злочинності зарубіжних країн та втілювати їх в українських реаліях.

 

 

 

 

 


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux