18 червня поліція Прикарпаття відзначила День дільничного офіцера поліції. Про функціонування зазначеної служби в нинішніх умовах спілкуємося з кандидатом юридичних наук, начальником ГУНП в Івано-Франківській області полковником поліції Володимиром Голубошем.

‒ Пане полковнику, як історично відбувалось становлення служби дільничних офіцерів поліції?

‒ Треба сказати, що історія виникнення та розвитку цієї служби є доволі давньою. Для цього необхідно вивчити основні документи, що регламентують становлення служби дільничних, а також стадії такого формування: починаючи від міських стрільців чи поліцейських урядників і закінчуючи нинішнім дільничним офіцером поліції. Безперечно, ми маємо увібрати весь історичний досвід функціонування служби, адже без минулого немає майбутнього. Особисто для мене цікавим є зарубіжний досвід несення служби – так званими шерифами.

‒ Як відомо, Ваша самостійна служба в органах внутрішніх справ розпочалася саме з посади дільничного офіцера міліції. Тож можете говорити про цей підрозділ з висоти власного досвіду…

– Так, свого часу я навчався в Івано-Франківському училищі міліції, а закінчував уже Прикарпатську філію Національної академії внутрішніх справ. Це навчальний заклад із більш ніж шістдесятирічною історією та традиціями підготовки дільничних офіцерів. Мав хороших учителів-практиків, які не лише давали ґрунтовні теоретичні знання, а й ділилися своїм багатющим досвідом. Тому всіляко вітаю і підтримую, коли досвідчені офіцери, які прослужили, як кажуть, «на землі» десятки років, передають свої знання молодим.

До речі, нещодавно Міністерство внутрішніх справ запровадило нову систему підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності. Перші два курси курсанти навчаються стаціонарно, а третій вчаться заочно, служать у практичних підрозділах на посадах поліцейських чи помічників чергового. Після успішного складання державних іспитів їм присвоюють офіцерське звання та призначають на роботу, зокрема дільничними офіцерами. Така форма навчання в поєднанні з практикою неодмінно дасть позитивні результати.

Повертаючись до своєї службової біографії, зауважу, що через рік роботи на посаді дільничного інспектора Рівненського відділу міліції мене перевели в карний розшук. Як кажуть, душа лежала до оперативної роботи. Але я ціную цей досвід, хай і невеликий, роботи дільничним, який допоміг мені навчитися спілкуватися з людьми, що дуже важливо для оперативника. Між іншим, у кримінальній поліції працюють чимало вихідців із цієї служби.

‒ Пригадується, що колись вирішили підрахувати, скільки обов’язків покладено на тодішнього дільничного інспектора міліції. Вийшло десь під дві сотні!

‒ Я думаю, що сьогодні їх не менше, а може й стало більше. Приміром, із запровадженням карантинних обмежень під час пандемії коронавірусу дільничні офіцери поліції перевіряють, як громадяни дотримуються самоізоляції. Вони навідуються до самотніх пенсіонерів, щоб дізнатися, чим можна допомогти цим стареньким людям, попередити про можливі шахрайські дії з боку злочинців.

Дільничні також перевіряють дотримання певною категорією людей адміністративного нагляду. Таких у нас 136, а загалом на превентивних обліках поліції перебуває майже тринадцять з половиною тисяч осіб: не лише раніше судимих, а й психічно хворих, засуджених без позбавлення волі, домашніх насильників.

‒ Які переваги має професія дільничного і в чому полягає її актуальність для громадськості?

‒ Дільничний постійно перебуває в полі зору громадськості, адже саме до нього найперше звертаються мешканці населених пунктів, за якими він закріплений, і часто саме за діями дільничного судять про поліцію загалом. Він є, так би мовити, шерифом на довіреній йому ділянці роботи і, безперечно, взірцем дотримання законності, дисципліни та правопорядку. На нього покладено велике коло завдань, тому вказана служба є надзвичайно багатогранною. Як і дільничний лікар, поліцейський знає, чим «хворіє» довірена йому дільниця, має проводити постійну профілактику, а також робити все для виявлення правопорушень. Під його наглядом ‒ різноманітний контингент – і благополучний, і неблагополучний. Він повинен відстежувати всі зміни, що відбуваються в житті громади на підконтрольній йому території.

Одне з головних завдань дільничного – зацікавити громадян, знайти з ними взаєморозуміння, щоб вони, зі свого боку, всіляко сприяли його роботі. За таких умов служба дільничного буде ефективною, адже коли йому надходить своєчасна інформація про те, що сталося, чи заплановану подію, тоді він зможе вчасно прийти на допомогу, відреагувати, припинити правопорушення.

‒ На які ключові проблеми в нинішніх умовах має звертати увагу дільничний?

‒ На це питання мені хотілося б відповісти крізь призму «теорії розбитих вікон», яку вперше вдалось втілити на практиці меру Нью-Йорка Р. Джуліані. Її суть полягає в тому, що малі правопорушення часто стають причиною широкомасштабної злочинної діяльності. Саме впровадження цієї теорії найперше покладається на дільничного офіцера поліції. Так, сьогодні він має відповідати за все, що робиться у містах чи селах. І, безумовно, без надійної підтримки громади така функція часто є нездійсненною. Мова йде, для прикладу, про виявлення наркопритонів і підозрілих осіб, які вирощують понаднормові посіви маку, чи, скажімо, занедбані будівлі, які можуть бути осередком злочинної діяльності або місцем перебування безхатьків. До того ж, термін експлуатації будинків, побудованих у хрущовські часи, вже давно сплив, і вони підлягають знесенню, проте люди в них продовжують проживати. І досить часто спостерігаємо, коли в багатьох містах України відбувається їхній обвал. Доля відповідальності дільничного офіцера поліції в цьому також є: не доглядів, не виявив, вчасно не повідомив. Тобто дільничний – це господар, який стежить за чистотою і порядком на своїй дільниці.

В його полі зору перебувають й інші проблеми. Так, він має вести переговори з адміністрацією сіл, районів, областей і повідомляти про проблеми благоустрою чи неналежного стану об'єктів, наявні правопорушення для того, щоб спільними зусиллями протидіяти цим та іншим негативним явищам, аби його робота полягала не лише у накладенні штрафів. Для протидії злочинності також важливо провести великий обсяг попереджувальної роботи.

‒ Проблема домашнього насильства стала нині дуже актуальною…

‒ Насправді, вона завжди була актуальною, але останнім часом до неї привернули увагу в суспільстві. І це дуже правильно, бо від домашнього насильства страждає дуже багато людей, і що найбільш прикро – дітей. З початку цього року дільничні офіцери поліції поставили на облік більше тисячі осіб, які вчинили домашнє насильство. І не лише облікували, а й проводять з ними постійну профілактичну роботу. Скажімо, винесли 669 термінових заборонних приписів, задокументували 33 кримінальних провадження, з яких 24 уже направлено до суду. Хочу зазначити, що від цього явища страждають не лише жінки і діти, а й чоловіки, переважно похилого віку.

За п’ять місяців цього року дільничні офіцери задокументували понад вісім тисяч адміністративних правопорушень, склали на порушників протоколи для притягнення їх до передбаченої законом відповідальності. Це щодо реалізації уже згаданої «теорії розбитих вікон». У багатьох випадках ці превентивні заходи діють досить ефективно.

– Поряд із профілактикою дільничні займаються і розкриттям злочинів. Знаємо багато історій з минулого, коли дільничний інспектор знаходив злочинців ще до приїзду слідчо-оперативної групи з райвідділу. Часто потерпілі не зверталися на спецлінію 02, а йшли до свого «шерифа» –  додому  чи до службового кабінету. У будь-яку пору доби.

–  Такі приклади є й сьогодні. Якщо дільничний користується авторитетом у людей, добре знає населення, особливо тих осіб, які можуть щось накоїти, то до нього й звертаються першою чергою, знаючи, що допоможе вирішити проблему. А щодо участі цієї служби в розкритті злочинів, то на її долю припадає третина від загальної кількості розкритих кримінальних правопорушень. Погодьтеся, внесок у боротьбу зі злочинністю досить вагомий. Хоча акцент усе-таки робиться на профілактику.

– Володимире Валентиновичу, в Україні в рамках процесу децентралізації впроваджується пілотний проєкт «Поліцейський офіцер громади». Яким чином він буде реалізовуватися в нашій області?

– У нас була робоча зустріч у відеоселекторному режимі за участю фахівців Дніпропетровського центру розвитку місцевого самоврядування та працівників Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області, на якій вони  поділилися своїм досвідом з головами об’єднаних територіальних громад Прикарпаття. Згодом керівництво Національної поліції після аналізу онлайн-анкетування та моніторингу спроможності ОТГ реалізувати цей проєкт відібрало 24 громади для участі в ньому. Було проведено роз’яснювальну роботу серед поліцейських на тих територіях, де він буде впроваджуватися, і 120 з них виявили бажання пройти конкурсний відбір. Про те, що це справді буде змагання, хто краще підходить для виконання цієї роботи, свідчить те, що на одну посаду є три претенденти. Ми сподіваємося й на підтримку місцевих громад, представників громадськості, адже вони теж можуть подавати свої кандидатури.

Крім того, на Івано-Франківщині вже кілька років реалізовується інший проєкт МВС: «Поліція, громада – безпечний простір». Завдяки тісній взаємодії нашого Головного управління з органами державної влади та територіальними громадами відкрито одинадцять поліцейських станцій, на яких працюють і дільничні. Планується, що в цьому році запрацюють ще близько двох десятків поліцейських станцій. І це хороша підмога поліції в підтриманні правопорядку в прикарпатському краю.

‒ В чому полягає специфіка комунікування дільничного поліцейського з громадянами?

‒ Не можна забувати, що він є вихідцем із того ж суспільства, в якому ми живемо. Водночас поліцейський має бути тактовним, ввічливим, гуманним, обізнаним. На практиці він насамперед має бути справедливим. З іншого боку, завжди є сторона, яка буде невдоволеною. Тому сьогодні по всій країні ефективно діє поліція діалогу, яка сприяє примиренню сторін, присікає конфліктні прояви. Не можна забувати, що слово ‒ це зброя, часто дуже гостра. «Заговори, щоб я тебе побачив», ‒ говорив Сократ. У нас кожен поліцейський має бути відмінним комунікатором та оратором. Ще Цицерон сказав, що поетами народжуються, а ораторами стають. Ці якості кожен поліцейський, а особливо дільничний, має розвивати в собі.

‒ Які особливості профілактики правопорушень дільничним офіцером поліції в містах?

‒ Безперечно, вони є. Загальносвітова тенденція збільшення кількості міського населення і укрупнення міст дає підстави стверджувати, що профілактика правопорушень дільничним офіцером поліції в містах має певні характерні особливості у порівнянні з сільською місцевістю. І саме специфіка здійснення повноважень дільничним у містах вимагає особливого осмислення своїх дій, зокрема щодо спілкування, зважаючи на високий рівень обізнаності, інтелігентності міського населення. На це варто зважати, тому, не принижуючи значення і роль сільського населення, в містах мають працювати кращі з кращих.

‒ Завоювати прихильність мешканців довіреної території чи дільниці – завдання не з легких, чи не так?

‒ Діяльність дільничного офіцера поліції можна назвати однією з найнапруженіших і найвідповідальніших, адже населення, котре обслуговує поліцейський, має свою специфіку, характеризується національними, релігійними й іншими особливостями. Водночас ефективно проведена дільничним профілактична робота залежить від знання людей, які там проживають, уміння налагоджувати з ними ефективну взаємодію чи, принаймні, завойовувати їхню підтримку. Очевидно, цього можна домогтися завдяки щоденному, планомірному й ініціативному патрулюванню своєї адміністративної дільниці.

‒ Як має самовдосконалюватися дільничний офіцер поліції?

‒ Свої сили він повинен скеровувати на втілення сервісної функції поліції, ефективно взаємодіючи з усіма органами влади. Дільничний офіцер поліції є сучасним менеджером, який має правильно і на високому рівні комунікувати з громадою, адже від правильно вибудованої розмови та вміння відчувати душевні порухи людини залежатиме виявлення проблем сьогодення. Тому будь-який поліцейський має постійно самовдосконалюватись для того, щоб ефективно протидіяти злочинності і досягати майстерності у своїй професії.

Важливим у роботі дільничного є обмін напрацьованим досвідом як на обласному, так і на загальнодержавному рівні, який можна висвітлити у доповідях, звітах, конференціях чи семінарах і за результатами таких зустрічей – видавати щорічний збірник наукових праць. Вважаю, що це суттєво допоможе в кар’єрному зростанні та вдосконаленні прийомів і методів боротьби з правопорушеннями, злочиннністю.

‒ Яких іще необхідно вжити заходів для вдосконалення службової діяльності дільничного?

‒ Він є своєрідним учителем, педагогічна майстерність якого має постійно відточуватись, а володіння законодавчою базою – вдосконалюватись. Вважаю, що дільничний офіцер поліції, який відпрацював 15-20 років у практичних підрозділах, є живою енциклопедією для підготовки молодого покоління поліцейських. Принаймні у мене була можливість навчатися у таких наставників. Поряд з навчальним процесом велика увага приділялася і практичній складовій. Недарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Крім того, кожен дільничний має ділитись накопиченим досвідом боротьби з правопорушеннями та злочиннністю, викладаючи свої міркування у наукових працях, конференціях чи семінарах. Для цього треба встановити стимулювання таких працівників, і це буде хорошим кроком до самовдосконалення.

Неодноразово переконався, що в дільничних офіцерів поліції колосальний досвід реалізації КУпАП, безліч власних міркувань та пропозицій щодо викладення тієї чи іншої статті у тій чи іншій редакції. Саме вони найкраще розкажуть про усі підводні камені реалізації правових норм на практиці: як зробити все належним чином, щоб не виникало запитань у адвоката, прокурора чи судді. Неоціненний досвід цієї служби часто залишається не викладеним на папері, не переданим майбутнім поколінням, що, на мій погляд, є суттєвим недоліком.

– Насамкінець, розкажіть, будь ласка, чи потребує професія дільничного популяризації і що для цього необхідно зробити?

– Інститут дільничного офіцера поліції, як і будь-яка інша служба, потребує вдосконалення та популяризації. На мою думку, добре було би розробити  своєрідну настільну книгу дільничного. А ще варто б запровадити на регіональному та всеукраїнському рівнях щорічний конкурс професійної майстерності, де б поліцейські вправлялися у знанні законодавства, з тактичної, фізичної та вогневої підготовки, розв’язували завдання щодо дій у тих чи інших запрограмованих ситуаціях. І, звичайно, потрібно більше популяризувати їх діяльність у засобах масової інформації, в телесеріалах та кінострічках, працюючи на формування позитивного іміджу служби. Повірте, це потрібно не лише поліцейським, а й усім громадянам, які зацікавлені в створенні безпечного простору в населених пунктах нашої держави.