Однією з найбільш дискусійних проблем сьогодення є питання моралі і поведінки особи. Позаяк поліцейський перебуває під пильним контролем суспільства, його моральна поведінка є вкрай важливою. Від обраних правил поведінки часто залежить уся подальша доля людини. Особливої уваги потребує питання професійної етики поліцейського – особи, яка виконує функції щодо забезпечення публічної безпеки, протидії злочинності та наділена владними повноваженнями.
Про поліцейську етику нині розмірковує начальник ГУНП в Івано-Франківській області полковник поліції, кандидат юридичних наук Володимир Голубош.
Пане полковнику, в чому, на Ваш погляд, полягає головне завдання етики в сучасному соціумі?
Ми маємо глибоко усвідомити, що етика – це завжди благо, а високі духовно-культурні цінності будь-якого народу, його віросповідання є найвищими етичними стандартами. В контексті цих процесів етика є своєрідним відображенням традиційної моральності, вихованості й обізнаності. Тобто це своєрідна деонтологія – наука про необхідне та обов’язкове: як варто вчиняти, а чого слід уникати.
В нинішніх умовах популярною є так звана культура та мораль постмодерну, яка часто суперечить встановленим традиційним правилам етики. Її необхідно весь час узгоджувати з суспільними нормами поведінки, виробленими віками. З іншого боку, нам слід впроваджувати етику відповідальності – тоді вдасться запобігти вчиненню негативних наслідків.
Нерідко етика в повсякденній професійній діяльності є неефективною. Можливо, варто її стимулювати духовними орієнтирами, як гадаєте?
Ви абсолютно праві. Там, де закінчується сила права, розпочинається мораль. Як відомо, серцевиною моралі є совість людини. Водночас вище етичних норм і правил поведінки є, безперечно, духовно-культурні цінності як окремої людини, так і суспільства загалом. Власне, в цьому контексті і хотів би відповісти на поставлене запитання. Тобто неправильне тлумачення етичних правил, без міцної духовної основи, може призвести до непоправних наслідків. На моє глибоке переконання, професійна етика має опиратися на правила «внутрішньої» поведінки, мета якої – підсилення соціально вироблених правових норм. Тут прикладом для наслідування можуть слугувати моральні принципи видатних особистостей. Відтак, спираючись на життєву практику як джерело знань, слід думати над її реалізацією у професійній діяльності. Вважаю, це дало б хороші результати.
Якими мають бути першочергові кроки для підвищення рівня етичної поведінки поліцейського?
Проблеми розвитку професійного компонента у поліцейській діяльності та деонтологічних світоглядних орієнтирів є надзвичайно важливими. Насамперед необхідно впроваджувати відповідні навчальні курси, які мають бути направлені на гуманізацію правоохоронної системи, її відхід від каральних, репресивних методів роботи. Водночас варто розуміти, що робота кожного поліцейського є особливою. Весь накопичений негатив згодом має властивість проявлятися у діях окремих поліцейських, що аж ніяк не виправдовує органи поліції. Тому завданням кожного керівника є встановлення єдиних вимог для всіх та індивідуального підходу до кожного. Для цього слід виробити чіткі принципи етичної поведінки поліцейських, систематично читати лекції на цю тему у відділах і відділеннях поліції. Доречним є проведення відповідних конференцій та семінарів, де б обговорювалися негативні явища в правоохоронних структурах країн світу та України з метою вироблення необхідних рекомендацій.
Чи можна говорити про однозначність етики?
Безперечно, ні. Етика – категорія полізмістова, багатофункціональна. Скільки народів і народностей – стільки і етичних правил поведінки. Варто враховувати цей аспект. З огляду на праці таких учених, як Аристотель, Дж. Мілль, М. Вебер, Ф. Шиллер, можна дійти висновку, що етика є досить відносним поняттям і містить багато дискусійних моментів. Водночас ми маємо володіти цими знаннями, адже вони є основою поведінкової культури людини в суспільстві, демонструють рівень її загального розвитку, що суттєво допомагає досягненню висот у службовій кар’єрі. Тому етика – це основа основ. Недаремно будь-яка організація, яка прагне досягти успіху, розпочинає свою діяльність з елементарних норм етики.
Які існують проблеми викладання професійної етики?
Багато видатних вчених займається виробленням системи етичних постулатів, однак практичне їх утілення не є таким вже й простим завданням. Спеціалізовані кафедри, зрештою, як і самі дисципліни, нині ліквідовуються, що призводить до негативних наслідків. У таких умовах щоб створити якісний курс з професійної етики, наприклад «Етика державної служби», потрібен не один рік наукової та навчально-методичної роботи. Лише тоді нам вдасться вийти на добру фінішну пряму – досягнення етико-культурної обізнаності як серед поліцейських, так і пересічних громадян. Не зайвим було б і написання сучасного базового підручника з поліцейської етики із застосуванням найрізноманітніших наочних прикладів, здатних «зачепити за живе». Актуальним є і розроблення етичного кодексу працівника поліції.
У рамках таких напрацювань питання професійної етики кожного поліцейського доречно осмислювати з позицій актуальності, дисципліни та законності, а також гуманності та справедливості прийняття рішень. Говорячи про морально-ціннісну природу, основні цілі та умови ефективності етичної поведінки працівника поліції, варто наголосити на значущості таких факторів, як об'єктивність, всебічність, комплексність, що дозволяють розглядати вказану поведінку у багатовимірному спектрі моралі, у співвідношенні з інтересами всіх учасників міжсуб’єктного спілкування. Моральна оцінка з боку громадськості спільно з універсальною шкалою оцінки здатна сприяти аргументованому вирішенню поставлених завдань.
Що скажете про морально-етичні норми поліцейського у міжкультурному контексті?
Етика і культура у багатьох країнах суттєво відрізняється. Перед тим, як проводити офіційно-ділові переговори з нашими зарубіжними колегами, необхідно ретельно вивчити етичні правила і норми цієї країни, щоб не вийшло відповідних конфузів. У своїй повсякденній роботі кожен поліцейський зустрічається з неоднаковим контингентом людей, з різними націями та народностями, тому і має поводити себе належним чином. Добре знаючи культуру та етику поведінки найрізноманітніших верств населення, нам вдасться схилити співрозмовника на власний лад чи, скажімо, отримати відповідну інформацію для об'єктивного розслідування провадження.
Володимире Валентиновичу, то яким має бути етичний кодекс поліцейського?
Існує велика кількість етичних кодексів, і з кожного ми можемо почерпнути щось для себе. Для правоохоронця важливо знати не лише в поліцейську, але й військову, медичну, суддівську етику. Це сприятиме запозиченню кращих надбань належної культури поведінки і втіленню її у своїй професійній діяльності, допоможе відточувати майстерність спілкування. До речі, неефективне спілкування є перешкодою для досягнення результату, вважає 63 % британців, 75 % американців і 85 % японців. Кажуть, щоб керувати конем, потрібна вуздечка, щоб управляти кораблем – знання, а щоб керувати людьми – потрібні розуміння і етикет. Тому необхідно знати ази вітчизняних та зарубіжних етичних правил та норм поведінки, зрештою ознайомитись з науковими працями, де розкриті проблемні моменти поводження працівника поліції.
Професіоналізм, грамотність, володіння понятійно-категоріальним апаратом на належному рівні, у поєднанні з доброзичливістю, є своєрідним проявом відповідної етичної поведінки поліцейського, вони формують у свідомості громадян образ «справедливого працівника поліції». Саме етика допомагає формуванню іміджу та репутації, котрі загалом направлені на завоювання довіри громадян. Образно кажучи, імідж – це обгортка, а репутація – те, що ховається під нею.
А як щодо етичного світу кожного із нас?
Вважаю, що особистий моральний світ має ґрунтуватися на правилах поведінки та духовно-культурних цінностях, вироблених віками. Для цього варто добре знати багатовікову вітчизняну історію. До того ж, існують люди, які є взірцем для наслідування – це передусім моральні авторитети, видатні особистості, державно-політичної діячі. Ось на них, на мій погляд, кожен із нас має рівнятися у своїй поведінці.