Поліція є однією з державних структур, до яких найчастіше громадяни звертаються за допомогою. Йдеться не лише про заяви і звернення, злочини чи надзвичайні події, порушення прав або інтересів людей. Досить згадати, як нещодавно прикарпатські поліцейські разом із рятувальниками самовіддано боролися зі стихійним лихом – наводненням, що спіткало нашу область, рятуючи мешканців підтоплених територій, їх майно і домашню живність.
Отож, про важливі питання поліцейської діяльності спілкуємося з начальником ГУНП в Івано-Франківській області полковником поліції, кандидатом юридичних наук Володимиром Голубошем.
Володимире Валентиновичу, найперше розкажіть про особливості управлінської діяльності в поліцейських підрозділах?
Будь-який колектив, як живий організм чи лакмусовий папір, тонко відчуває процеси, що відбуваються всередині, тому працьовитість та відповідальність того чи іншого працівника спонукає й інших до відповідальної поведінки. Безперечно, вимогливість керівника має бути, однак тут існує дуже багато підводних каменів, внутрішньоструктурних процесів, які впливають на прийняття рішень, що відображається на морально-психологічному кліматі в колективі, зруйнувавши який, у ньому розпочинається дисбаланс. При цьому у досить великих відділеннях поліції рівень дисциплінарних порушень є вищим, що вимагає особливої уваги з боку керівництва в плані підвищення як професійності та відповідальності, так і загальної культури особового складу.
Керівництво поліції має докладати максимум зусиль щодо справедливого ставлення до співробітників з метою зниження негативних проявів з їхнього боку. Тому керівник повинен задіяти не тільки свої ділові, а й людські якості управлінця, щоб те чи інше завдання підлеглі виконували легко, невимушено і водночас, щоб не була обмежена свобода дій, звісно, ж у рамках службових повноважень. У такому разі у кожного працівника є можливість більш якісного виконання поставлених завдань. Філософія управлінської роботи часто вимагає прийняття блискавичних рішень, водночас ретельно зваживши усі «за» і «проти».
Що скажете про відкритість поліції для суспільства?
Діяльність поліції має бути транспарентною, тобто прозорою, відкритою для суспільства та направленою на комунікацію і підзвітність. Йдеться, зокрема, про регулярне висвітлення її роботи в засобах масової інформації, звітність перед громадами. Необхідно подавати інформацію про результати службової діяльності за тими чи іншими напрямами, проблеми, з якими стикається поліція в процесі виконання своїх функцій, доносити до людей чіткі й зрозумілі сигнали, яким чином можна покращити ситуацію з правопорядком, чим і як може допомогти в цьому громадськість. Тоді й зростатиме рівень довіри до поліції, що, звісно, значною мірою залежить і від професійного виконання службових завдань. Тому кожен правоохоронець повинен замислитися над своєю поведінкою, як він поступає у тому чи іншому випадку, чи є професіоналом своєї справи, і зробити відповідні висновки.
Щодо діяльності прикарпатської поліції, то вона, безумовно, є відкритою для громадськості. На сайті Головного управління оперативно публікуються новини про результати її роботи, найбільш важливі події в житті поліцейського колективу, поради й застереження для громадян. Керівництво ГУНП проводить брифінги та прес-конференції, щоб донести до населення об’єктивну інформацію про стан правопорядку, тенденції в розвитку криміногенної ситуації, з окремих важливих питань. У нас налагоджена плідна співпраця практично з усіма засобами масової інформації, через які спілкуємося з населенням.
На Вашу думку, чи доцільним є надання поліцейським більш широкого спектру повноважень, у тому числі права застосовувати зброю?
У світі існує понад 220 держав, і в кожній з них у системі виконавчої влади діють поліцейські структури, що відповідають за публічний порядок та безпеку. Водночас, як свідчить світова практика, надання більш широкого спектру повноважень поліцейським під час арешту чи затримання громадян поряд із позитивними сторонами для поліцейського може призвести до надмірного використання сили та спеціальних засобів, у тому числі і вогнепальної зброї. Тому досить важливим є дотримання усіх вимог загально-правового принципу пропорційності.
Так, перед тим, як імплементувати ті чи інші правові норми, слід добре зважити правильність такого рішення, ментальність народу, адже часто будь-які виправдання на адресу громадськості стосовно обґрунтування захисту суспільства від посягань злочинця не сприймаються. До речі, протягом шести місяців 2017 року американські поліцейські під час виконання службових обов’язків застрелили майже пів тисячі громадян. І цей показник практично збігається з даними за аналогічні періоди протягом останніх двох років. Тому з цих переконань населення може деякою мірою втратити довіру до поліції, що ми вже бачимо на прикладі Сполучених Штатів Америки.
Чим характеризується правозастосовна діяльність сучасного поліцейського?
Вона часто супроводжується негативом: накладенням штрафів, притягненням до відповідальності тощо. З іншого боку, це надзвичайно важлива і корисна служба для суспільства. Тож поліцейському слід витримати весь негатив, не зламатись. А тому нормативно-правові регулювання мають бути направлені на профілактику, подолання асоціальної поведінки серед людей, недопустимість дій, які дискредитують честь офіцера. Поліцейський нагляд за всіма негативними явищами і процесами повинен здійснюватися задля того, щоб правильно задокументувати злочинну діяльність, всі винуваті були покарані та жоден невинний не відбував покарання. В цьому, мабуть, і полягає особлива майстерність усіх правоохоронних структур, а особливо поліцейської.
Володимире Валентиновичу, що скажете про реалізацію соціальної місії поліцейськими?
Сутність такої місії полягає у чомусь набагато вищому, як волонтерська діяльність, соціальне служіння, що проводяться постійно, однак у більшості своїй є невидимими для людського ока і розцінюються як прояви милосердя. В той же час поліція постійно служить суспільству і надає послуги в сфері поліцейської діяльності, головною з яких є безпека громадян. Водночас кругозір кожного поліцейського повинен бути набагато вищим, аніж професійна майстерність. Так, діяльність поліції має бути спрямована на збереження і захист цілей, ідеалів, цінностей, інтересів особистості і суспільства загалом. Коли рівень роботи поліції перестає відповідати рівню соціальних очікувань громадян, це дає поштовх до прийняття управлінських рішень.
Сьогодні відбувається модернізація поліцейського відомства. Створюються організаційні та правові умови взаємодії з громадянським суспільством, що спрямовані на забезпечення соціальної стабільності. Щоб цього досягти, необхідно виправдати і завоювати суспільну довіру і підтримку громадян. Взаємодія і співпраця з державними та муніципальними органами має здійснюватися на високому рівні, адже лише разом ми можемо досягти спільних цілей.
З іншого боку, якщо ми вже заговорили про соціальну складову, то правовий та соціальний захист працівника поліції, як і кожного працюючого громадянина в нашій державі, має бути належним. Вектор держави повинен спрямовуватися на працівника, який служить їй, на забезпечення відповідних умов праці та відпочинку. Моніторинг також доречно здійснювати стосовно довіри і настроїв громадськості. Також хочу зауважити, що нова Концепція реформування поліцейських має ґрунтуватися на високих духовно-культурних цінностях нашого народу, повинна бути направленою на інновації та належне матеріально-технічне забезпечення. Водночас доктринальна її спрямованість полягає у докорінній модернізації поліцейського відомства.
Поліція для здобуття довіри має ділитися з громадськістю власними досвідом і знаннями реалізації законодавства. На добровільних засадах... Подібно, як адвокат надає безоплатно правову допомогу, так і поліцейський має послужити суспільству своїми здібностями і вміннями. Така собі волонтерська робота для громадськості. Треба всіма силами здобувати довіру громадян. Від того, наскільки поліцейський боротиметься за власні права, залежить пакет його правового забезпечення. А громадськість, своєю чергою, бачачи бездоганне служіння, при можливості допомагатиме поліцейським у виконанні службових обов’язків, адже від такої злагодженої роботи залежить загальний успіх.
Як оцінюєте роботу поліції з охорони публічного порядку та безпеки громадян?
В умовах активного проведення зборів, мітингів, демонстрацій, інших масових заходів виникають проблемні питання залучення до охорони публічного порядку поліцейських, злагодженості їхніх дій в екстремальних умовах. З цією метою варто залучати для навчання професійних тренерів. Забезпечення публічного порядку, на мій погляд, доречно проводити у тісній взаємодії з організаторами таких заходів та уповноваженими представниками органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Особлива роль тут має відводитися участі громадян. Згадаймо добровільні народні дружини. Коли такі свідомі верстви населення, як активісти, громадські діячі, будуть на стороні поліції, люди матимуть реальну можливість брати безпосередню участь у здійсненні влади. Головне до цього процесу підходити виважено, обдумано, професійно.
Наскільки є корисним і прийнятним для нас зарубіжний досвід щодо взаємодії поліції з населенням?
Показовою в цьому плані є сусідня Польща. Аналіз позитивного досвіду функціонування поліцейських підрозділів наших західних сусідів з підтримання правопорядку та охорони громадської безпеки за участі населення є взірцевим для всього цивілізованого світу. Нині Польща входить до п’ятірки держав, де проведена поліцейська реформа принесла позитивний результат. Зокрема, йдеться про стратегію сучасних підходів щодо формування, побудови та вдосконалення механізму забезпечення громадського порядку із залученням населення.
Унаслідок таких дій можна говорити про ефективність та зростання довіри населення до поліції, відбулося підвищення її іміджу в очах населення. Так, за результатами опитування Центру з вивчення громадської думки Польщі у 2017 році, основна маса населення вважає, що Польща – це країна, в якій живеться благополучно. З усіх оцінюваних суб'єктів системи кримінального правосуддя поліцейська структура перебуває на четвертому місці. Впродовж останніх трьох років індикатор рівня довіри населення до поліції перевищує сімдесят відсотків. Польське населення усвідомило, що поліція без підтримки і допомоги з боку громадян не в змозі ефективно захистити його від злочинності. Тому вказані напрацювання щодо підтримання публічного порядку із залученням населення здатні зміцнити взаємини між поліцією і громадянським суспільством. Досвід польської поліції у взаємодії з населенням може бути цікавим для нас.
Володимире Валентиновичу, які сучасні тенденції модернізації правового статусу поліцейського можуть бути виробленими в найближчому майбутньому?
Конституційно-правовий статус прав і свобод громадянина має рівнозначно співвідноситися з правовим статусом поліцейського. Так, сьогодні дискусійним є питання про те, коли, скажімо, обов’язки переносяться в розряд і категорію прав, наприклад, відстоюючи права засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Відомі випадки, коли засуджений відмовляється виконувати той чи інший вид праці. І це його право. З іншого боку, це неправильно, особливо коли йдеться про перевиховання злочинця, усвідомлення ним своєї вини. Якщо держава надає широкий спектр прав людині, то вона ж має покладати на неї й обов'язки.
У Конституції України йдеться про те, що держава відповідальна перед людиною за свою діяльність. Зі свого боку кожен громадянин має вірно служити державі та нести відповідальність перед нею. На тренінгах поліцейські часто ставлять запитання: якщо настільки важливі права людини, то де права поліцейського? З цих переконань правовий статус поліцейського необхідно докорінно переглянути. Однак суспільство також повинно дозріти до цього кроку, і вважаю, що вже суттєві зрушення у цьому напрямку є. Механізм таких прав має бути чітко вироблений і відпрацьований з урахуванням виваженості та справедливості.