Українська поліція, якій виповнилося п’ять років, у своїй діяльності дотримується сервісної моделі функціонування, адже надає послуги громадянам на професійній основі, служить суспільству і захищає права та законні інтереси кожного громадянина, працює на превенцію, тобто на запобігання правопорушенням та боротьбу зі злочинністю. Отож, про діяльність поліції в умовах сьогодення, специфіку виконання службових обов’язків поліцейськими-практиками, а також про інші виклики, що постають перед вартовими правопорядку, розповідає начальник Головного управління Національної поліції в Івана-Франківській області полковник поліції, кандидат юридичних наук Володимир Голубош.

 – Мабуть, дуже символічно, що українська поліція відзначає професійне свято між двома визначними датами для нашої молодої країни – Днем Конституції та Днем  Незалежності, адже вона є одним із важливих елементів державного механізму, який забезпечує порядок, стабільність, законність і справедливість. Створення і становлення  Національної поліції припало на складний період в історії держави, коли вирішувалась її доля у протистоянні з агресором, відбувалося реформування практично у всіх сферах життєдіяльності. І вже нині можна з певністю сказати, що поліцейське відомство з честю впоралося з непростими завданнями та викликами, що постали перед особовим складом.  

У цей день маємо згадати наших колег, які до останнього подиху  виконали свій службовий обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави, у боротьбі зі злочинністю. Ми повинні допомагати сім’ям загиблих побратимів, виховувати молоде покоління на прикладах їхнього самовідданого служіння державі та громадянам.

Варто зауважити, що прикарпатська поліція докладає всіх зусиль, щоб підтримувати правопорядок і спокій у нашому краї, забезпечувати принцип невідворотності покарання за вчинені злочини. Достатньо сказати, що на сьогодні розкрито всі навмисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження з летальними наслідками, розбої та інші тяжкі кримінальні правопорушення. Працівники поліції проявили найкращі професійні та людські якості  при ліквідації наслідків недавньої нищівної повені й продовжують допомагати мешканцям постраждалих населених пунктів.

‒Володимире Валентиновичу, які слова найперше вкладаєте в поняття «поліцейський-практик»? Хто із них, на Ваш погляд, може слугувати прикладом для наслідування?

‒ Насамперед спадають на думку герої як класичних, так і сучасних кінострічок, де найбільш яскраво відображена професія поліцейського-практика. Хоча в реальному житті часто буває по-іншому. Читаючи книгу чи переглядаючи улюблений детектив, неможливо передати весь спектр відчуттів та емоцій, які мають місце у практичній діяльності поліцейського. Теорія ‒ це все рівно, що приготувати сніданок онлайн. Практика ж – сам процес, втілення специфіки тієї чи іншої професії в життя.

‒ Яким чином, на Вашу думку, має культивуватися повага до поліцейського? 

‒ Шанобливе ставлення до роботи поліцейського повинно прищеплюватися ще з раннього віку. Ефективною формою пропаганди нашої професії серед школярів та юнацтва може бути, приміром, реалізація проєкту «Кадети Прикарпаття». Слід зорієнтувати молодь ще зі шкільної парти до служіння людям, захисту їхніх прав і свобод, боротьби з правопорушеннями. Нам необхідно працювати над підготовкою справжніх лідерів, усіляко сприяти таким особистостям у реалізації своїх амбітних прагнень до служби в поліції. Левова частка таких молодих людей залишиться працювати у місцевих підрозділах поліції, тож основну увагу, вважаю, слід зорієнтувати саме на них. Цим, зрештою, суттєво полегшимо роботу поліцейським навчальним закладам щодо профорієнтації, яка має проводитись різними поліцейськими службами з допомогою найрізноманітніших засобів пропаганди поліцейської діяльності. На рівні нашого Головного управління яскравим прикладом такої злагодженої роботи може слугувати ювенальна превенція під умілим керівництвом підполковника поліції Алли Бойчук, яка докладає чимало зусиль для запобігання правопорушенням серед дітей.

Іншим аспектом нашої діяльності в цьому напрямку є формування позитивного іміджу поліцейського. І не лише в засобах масової інформації, що, безумовно, слід робити. На моє переконання, кожен правоохоронець своїм ставленням до роботи, поведінкою не тільки на службі, а й у побуті, вихованістю, обізнаністю має бути прикладом як для колег, так і громадян загалом. 

‒ Як змінилася специфіка функціонування поліції після реформування органів внутрішніх справ? І в чому основна відмінність поліції від міліції? 

 - Звісно, що не тільки в назві, а й у самому змісті. Насамперед вона полягає в тому, що діяльність поліції, попри виконання «традиційних» функцій – боротьби зі злочинністю, підтримання публічного порядку, здійснення превентивних правоохоронних заходів – спрямована на надання сервісних послуг на професійній основі, чого раніше не було. Крім того, суттєво покращилося технічне забезпечення, матеріальне стимулювання праці поліцейських – можна сказати, що держава і суспільство пішли на зустріч поліцейським.

А ще, на мою думку, більш тісною та плідною стала взаємодія поліції з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськістю. Результатами цієї спільної роботи є відкриття поліцейських станцій, реалізація проєкту МВС «Поліцейський офіцер громади», встановлення в населених пунктах камер відеоспостереження тощо. Також у Національній поліції змінився механізм оцінки роботи підрозділів, бо за його основу беруться не тільки основні показники діяльності, але й думка самих поліцейських щодо задоволення організацією роботи, а також рівень довіри громадян.

‒ Останнім часом зросла «вулична активність» громадян: проводяться різні акції, люди висловлюють свою позицію з проблем,що їх хвилюють. Як поліція працює, щоб забезпечити на цих заходах публічний порядок?

 ‒ Правоохоронці мають певний досвід забезпечення публічного порядку під час проведення масових заходів, ретельно готуються до них. На вулиці працює «поліція діалогу», яка допомагає вирішити питання комунікації між силами правопорядку та громадянами. Суттєву підтримку нам надає громадськість, яка зацікавлена, щоб акції пройшли без порушень, як кажуть, не переходили межу. Зі свого боку, ми намагаємося працювати на профілактику, упередження небажаних наслідків.

Залучення громадськості до охорони правопорядку має в собі великий потенціал. У цьому переконує досвід сусідньої Польщі, де сформувалося стійке усвідомлення того, що створення безпечного простору є спільною справою поліції та суспільства, і воно здатне зміцнити взаємини між ними.

‒ У цьому контексті, що скажете про перспективи створення муніципальної поліції? Чи потрібна така структура сьогодні, коли відбувається процес децентралізації?

‒ Треба наголосити, що досвід функціонування поліцейських органів зарубіжних країн, зокрема Франції, де муніципальна поліція перебуває у віданні органів місцевого самоврядування з її підпорядкуванням муніципалітету ‒ меру, характеризується автономністю від централізованих державних поліцейських структур, що, на мій погляд, є недостатньою гарантією втілення нею альтернативної традиційній поліцейській системі моделі поліцейської діяльності, здатної задовольнити запити місцевих громад заради того, щоб вони почувалися в безпеці. Тому вважаю, що централізована поліцейська структура цілком здатна впоратися з поставленими завданнями і, власне, всі зусилля слід спрямувати на її комплексне вдосконалення. 

‒ Володимире Валентиновичу, яким є рівень інформаційно-комунікаційного забезпечення поліцейських підрозділів? І як сучасні технології використовуються в боротьбі зі злочинністю? 

‒ Якщо ми хочемо, щоб держава та її інституції, зокрема правоохоронні, розвивалися, то й інформаційно-комунікаційні технології поліції мають працювати на належному рівні. Особливо це стосується висвітлення її діяльності  в засобах масової інформації з метою активного втілення принципу відкритості поліції до суспільства, в такий спосіб «звітуючи» перед громадськістю. Впровадження новітніх інформаційних технологій, що використовуються для боротьби зі злочинністю, різнорівневих систем управління, наприклад, встановлення відеокамер на вулицях, обумовлює ймовірність запобігання системних помилок, пов’язаних з людським фактором. Це знижує ризик виникнення надзвичайних ситуацій, як природного характеру, так і рукотворного. І поліція першочергово має бути готовою до таких викликів. 

Злочинність є одним із найдавніших соціальних явищ, причому з розвитком людської цивілізації соціальні відхилення набувають вражаючих масштабів. Цьому сприяють так звані фільми жахів, віртуальна реальність, що насаджуються насамперед молоді, а пізніше позначаються на рівні злочинності. Ще понад сто років тому Ф. Ліст писав: «Злочин так само вічний, як смерть і хвороба, покарання ніколи не зникне, заходи попередження ніколи не переможуть злочинність, так само як найбільший розвиток гігієни ніколи не переможе смерті і хвороби». Попри все ми маємо віднаходити щоразу нові методи боротьби з нею, використовувати досягнення технічного прогресу.

Зокрема, в Китаї успішно використовується  технологія взаємодії людини і комп’ютера, саме для розпізнавання осіб. Так, у листопаді минулого року китайська поліція заарештувала жінку, яку майже чверть століття розшукували за підозрою в жорстокому вбивстві семи людей. Лао Жунчжі, так її звуть, зробила пластичну операцію, змінила ім’я, переховувалася в різних містах. Однак була виявлена завдяки новітнім інформаційним технологіям. І таких випадків чимало. Як бачимо, ідеї Ч. Ломбразо продовжують бути актуальними, за ними майбутнє, тому не відкидатимемо перевірені часом методи правоохоронної роботи, які успішно працюють донині.

Сектор комунікації

поліції Івано-Франківщини