Учитель історії за фахом Роман Чекмарьов розпочав службу в органах внутрішніх справ у травні 1999 року з посади інспектора ДПС Коломийського відділу поліції. Проте 15 років з 20 в ОВС  – пропрацював  на оперативних посадах блоку кримінальної поліції.  Пройшов службовий шлях від інспектора до начальника управління карного розшуку. Очолював відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків і три міськрайвідділи міліції. У 2016 році очолив Управління карного розшуку поліції Прикарпаття.  Зараз полковник поліції каже, що на роботі все склалося успішно, бо завжди мав надійну підтримку люблячої родини – дружини і дочки.   

– За фахом ви вчитель історії.  Чому  так кардинально змінили життя і вирішили працювати у поліції?

– Колись, будучи  вже  вчителем,  пішов  армію, служив  у 24-ій окремій бригаді Національної гвардії в Нових Петрівцях. Це був батальйон спеціального призначення «Біла пантера». Брав участь в охороні громадського порядку в столиці. Це і змінило мій вибір остаточно. Після демобілізації  повернувся в школу, але  твердо  вирішив  стати правоохоронцем.  Спочатку було багато незрозумілого на новій роботі, але далася підготовка в педінституті, де нас навчали спілкуватися з людьми. Знання з психології, соціології, педагогіки допомогли тоді  й допомагають  зараз у роботі.

– Як би пояснили роботу карного розшуку звичайними громадянам? 

– Робота карного розшуку полягає в розкритті злочинів, які уже скоєні. Злочини, якими б вони не були, закарбовуються у пам'ять. За  час їх розкриття  набуваєш досвіду,  вчишся чогось нового, здобуваєш нові знання, нові уміння. Починаєш розуміти  психологію, сутність злочинця, як з ними спілкуватися, які заходи проводити. 

– Розкажіть про розкриття резонансних злочинів за час вашої служби.

– У березні  2017 року в  одному із сіл Рогатинського району було вбивство, поєднане з розбоєм.  Четверо невідомих проникли до господарства сільського голови та, використовуючи пістолет та скотч, нанесли його дружині тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці. Самого сільського голову  зв’язали та залишили у хаті. Коли ми приїхали, то  побачили страшну картину: жінка дуже сильно побита, все в крові, хата перевернута… 

Над  розкриттям  цього злочину працювало все управління карного розшуку. З оперативних джерел ми отримали інформацію про особу, причетну до злочину. І вже відштовхуючись від цієї особи, встановили всю групу. Це були четверо жителів Київської та Львівської областей, міста Луцька та нашої області. Їх поєднувало те, що усі були судимі за скоєння розбійних нападів і тяжких тілесних ушкоджень. Усі відбували раніше покарання. 
Нам вдалося довести їх причетність до скоєного злочину. Першого ми затримали на початку січня 2018 року, другого  – в лютому і решту – в березні. Практично рік  ми працювали над розкриттям цього злочину. 

Зараз  арештовано п’ятеро осіб, доведена їх причетність до скоєння убивства і ще до трьох розбійних нападів на території Івано-Франківської області. Проводиться подальша робота по встановленню інших злочинів, які вони вчинили. 

Також при затриманні цих злочинців і проведення обшуків ми виявили та вилучили два пістолети «ТТ» і револьвер системи Нагана, які вони використовували під час скоєння злочинів. Що ще цікаво: вони використовували засоби маскування, вдягали на злочини жилети  працівників газового господарства,  мали бейджі, під виглядом працівників  РЕМу проникали до осель. Крім зброї у них вилучено наркотичні засоби. На даний час допрацьовуємо матеріали кримінального провадження, щоб направити до суду. 

– Весь край сколихнуло вбивство дев’ятирічної дівчинки на Косівщині….

– Це якраз той злочин, який неможливо забути. Тоді, влітку 2015 року,  нам надійшла інформація, що в одному із сіл району безвісти зникла 9-річна  дівчинка. В ході проведення пошукових заходів ми виявили знівечений труп  дитини на березі річки у кущах. Ми тиждень відпрацьовували цю справу і в ході проведення подворових обходів і всіх інших заходів встановили ймовірного підозрюваного. Це був чоловік, у якого раніше були спроби зґвалтування, який відбував покарання за скоєння розбою. 

Ми встановили, що коли дівчинка йшла в магазин, підозрюваний знаходився біля річки. Побачив її, коли вона верталася вже назад. Перестрів у кущах і зґвалтував неприроднім способом. Розбитою пляшкою наніс їй несумісні з життям тілесні ушкодження. Дитина померла. 

А допомогла нам дрібниця. Батько цієї дівчинки попросив її купити сигарети «Прима». І в ході огляду житла підозрюваного ми виявили пачку з кількома цими сигаретами. Хоча до цього, як ми з’ясували, він палив зовсім інші сигарети. На цьому вдалося зрозуміти, на цій дрібничці, що ця людина може бути причетна до цього злочину.  Потім  зібрали  всю доказову базу, і на даний час суд завершився.  Він отримав довічне позбавлення волі, але захисниками підозрюваного на даний час подана апеляція.

Ще у тому ж 2015 році був інший резонансний злочин. Я тоді був заступником начальника карного розшуку. В Долинському районі був скоєний розбійний напад на чоловіка, який займався обміном валют.  Злочинці зупинили його автомобіль, забрали більше мільйона гривень. В ході проведення заходів ми встановили групу жителів Києва та Київської області і вже упродовж  піврічної роботи  їх затримали.  Арештували  як  організовану групу і направили кримінальне провадження до суду. Там були вилучені автомобілі й значна сума грошей. 

– Досить гучним для Прикарпаття, та й всієї України, було вбивство у 2017 році болгарської студентки. Чи засуджений вбивця?

– Ця дівчина вчилася на факультеті стоматології Івано-Франківського медичного університету і до нас надійшло повідомлення, що вона зникла. Одразу здивувало і кинулося в очі те, що вона проживала з теперішнім підозрюваним, але звернувся до поліції не він, її співмешканець, до речі також громадянин іншої держави,  а її друзі-одногрупники.  Кілька днів вона не ходила на навчання. Ми встановили свідка, який надав нам інформацію, що він разом із підозрюваним вивозив якийсь великий чемодан в Рогатинський район. Потім ми приїхали на озеро, куди, як вказав свідок, вони викинули велику валізу, і із залученням  водолазів  розпочали пошуки цієї валізи. Витягнули  чемодан  і в ньому  виявили  тіло зниклої студентки  з Болгарії.  Вона мала тілесні ушкодження – зламану,  як я пригадую, руку, ногу, мала черепно-мозкову травму. 

До виявлення тіла дівчини ми неодноразово спілкувався з підозрюваним і він практично переконав нас, що не причетний до злочину. Наскільки тримав себе в руках і контролював свої емоції. Але коли знайшли  тіло, встановили свідків, очевидців, зняли відео з відеокамер, де видно, як він тягне цей чемодан на колесах до машини, встановили таксиста, який віз їх з цим чемоданом, то сумніви відпали. Звичайно, кінцеве рішення прийме суд.

– Як вам вдається у деталях запам’ятовувати стільки злочинів, тримати в голові одразу стільки інформації, при цьому постійно аналізуючи її?

– Справа в тому, що вони виношуються в думках, планах, впроваджуються у різних варіантах, продумуються до найменших дрібниць. При цьому упродовж тривалого періоду. Якщо злочин розкрито за один день,  то він може і не запам’ятатися. І навпаки, яке розкриття дається найтяжче, – те детальніше і пам’ятаєш. А таких злочинів за ці роки назбиралося немало. 

– Напевно, сьогодні у розкритті злочинів суттєво допомагають сучасні технічні засоби?

– Техніка, новітні технології, звичайно, дають можливість ефективніше, швидше розкривати злочини. Але все ж таки опер карного розшуку повинен починати з уміння спілкуватися з людьми, отримувати, в першу чергу, інформацію від людей в ході проведення оперативних гласних негласних заходів. І, основне,  – виділити з величезного об’єму інформації ту зернинку, яка потім дасть можливість рухатися вперед у правильному напрямку, щоб розкрити той чи інший злочин. 

– Карний розшук поліції Прикарпаття сьогодні – це…?

– Сформований досвідчений боєздатний колектив. Де працівники розуміють, чого вони прийшли на роботу у поліцію, знають свої основні завдання, та просто роблять свою роботу – розкривають злочини, затримують злочинців, встановлюють істину. 

– Як і більшість  колег,  ви проходили службу в зоні проведення антитерористичної операції, причому керівником  зведеного загону. Розкажіть про цей період служби. 

– Так, дійсно, очолював зведений загін прикарпатської міліції відразу після Іловайського котла. Прийшли ми на зміну особовому складу батальйону «Івано-Франківськ», який зазнав серйозних втрат. До цього був збитий гелікоптер з нашими шістьма хлопцями… Старався відібрати у загін перевірених хлопців, з якими раніше працював. 

Приїхали в Маріуполь і за кілька годин вже були під Волновахою. Це наш крайній пост – далі вже позиції сепаратистів. Дорогою нас, а їхали ми на бортовій вантажівці, обстріляли із «зеленки» з гранатомета. На щастя, не попали. 

Наступної ротації, а це був початок  2015-го, було трохи легше, бо наш пост розташовувався на Тополиній, далеко від лінії фронту. Але ледь не потрапили під обстріл «Градами», коли збиралися виїжджати в мікрорайон Східний. Командир загону  Ігор Візнюк  в останній момент відклав виїзд на 20 хвилин. Це нас врятувало, реактивні снаряди почали падати, коли вже під’їжджали до мікрорайону. Допомагали виносити вбитих і поранених, у тому числі дітей. Видовище не для людей із слабкими нервами. Але це наша робота, обов’язок…

– Одним словом бойового, життєвого та досвіду розшуковця маєте достатньо. Скажіть, якими все ж таки мають бути люди, які тут працюють?

Виключно сильні, вольові за характером, дисципліновані, на яких можна покластися під час виконання бойових завдань,  під час розшуку чи затриманні злочинців. Тут саме такі і працюють. Я би сказав, що робота в розшуку є невід’ємною від життя. Бо життя – це розшук, а розшук, це – життя. 

– Майже кожний, хто досягає у роботі успіху, у значній мірі завдячує родині. А як у вашому випадку?

– Кожна цілеспрямована людина має мати мету, досягати її і мати підтримку як вдома,  так і серед колег. Інакше не може бути. Тому сім’я розуміє, бачить ці  будні, співпереживає і підтримує. Думаю, успіх і результат кожного розшуковця потрібно помножувати на «командно-родинну» підтримку. Це дійсно так.