🔎 Робота, де потрібно бачити більше: історія спеціаліста-криміналіста поліції Прикарпаття Ольги Плаксій

17 років на місцях подій. Сотні виїздів — від крадіжок до вбивств і смертельних ДТП. Тисячі знайдених, зафіксованих і вилучених слідів. І жодної думки змінити професію. Для Ольги Плаксій криміналістика давно стала більше, ніж роботою — це спосіб життя і мислення. На кожному місці події вона намагається подивитися на все «очима злочинця»: подумки пройти його шлях, зрозуміти, звідки він зайшов, що робив, до чого торкався і де міг залишити слід. Бо навіть коли здається, що зачепитися немає за що, Ольга знає: щось обов’язково залишилося. Головне — побачити.

19 серпня професійне свято відзначають спеціалісти-криміналісти Національної поліції України. З нагоди професійного дня спеціаліст-криміналіст Івано-Франківського районного управління поліції капітан поліції Ольга Плаксій розповідає про свою роботу, свій досвід і професійний шлях.

До 2013 року Ольга працювала в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі, проводила експертизи й бачила, наскільки важливо правильно виявити, зафіксувати та вилучити слід, щоб потім його можна було дослідити.

Згодом вона перейшла на посаду спеціаліста-криміналіста. І якщо раніше отримувала докази для дослідження, то тепер сама мала знайти їх там, де сталася подія.

Ольга добре пам’ятає свої перші виїзди.

Були крадіжки — приїжджаєш, оглядаєш місце, шукаєш сліди, фотографуєш, фіксуєш та вилучаєш усе, що може мати значення для слідства.

А були й виклики, до яких звикнути значно важче. Убивства. Смертельні дорожньо-транспортні пригоди. Місця, де за кілька хвилин до твого приїзду сталася трагедія.

Ольга не приховує: спочатку було непросто.

«Коли вперше приїжджала на такі події, звичайно, хвилювалася. Було не по собі. Ти бачиш перед собою не фотографію і не навчальний приклад, а реальну людську трагедію. Спочатку все це пропускаєш через себе», — розповідає поліцейська. Але поруч із переживаннями завжди була відповідальність.

«Я вже 17 років працюю спеціалістом-криміналістом. З досвідом прийшло розуміння: зараз ти на роботі. Ти відкладаєш емоції і починаєш чітко робити те, що повинна. Бо від твоєї уважності може залежати дуже багато».

За роки служби Ольга навчилася перемикатися. Каже, що до специфіки професії поступово адаптувалася. Те, що колись викликало сильне хвилювання, сьогодні не вибиває з робочого ритму. Не тому, що стала байдужою. Навпаки. Просто навчилася залишати переживання на потім. А коли випадає вихідний, Ольга шукає зовсім іншу картинку перед очима — гори. Каже, саме там, серед тиші, найкраще вдається відпочити, перезавантажитися і просто побути наодинці зі своїми думками.

В роботі непросто, коли виклики йдуть один за одним.

«Місце події не можна поставити на паузу і повернутися до нього завтра таким, яким воно було в перші хвилини. Тому інколи навіть 20 хвилин між викликами дуже потрібні. Випити кави, видихнути — і знову до роботи. Бо далі чекає інша подія, інша історія», — говорить Ольга.

Приїжджаючи на місце, поліцейська намагається подумки пройти шлях людини, яка була тут до неї. Подивитися на місце події «очима злочинця». У цьому і є одна з найскладніших частин професії: не просто знати, як вилучити доказ, а зрозуміти, де його знайти. Ця робота зовсім не схожа на ефектні сцени з кримінальних серіалів. Вона про терпіння. Точність. Холодну голову у складних обставинах.

За роки служби змінилося багато. З’явилися досвід, упевненість і професійний спокій. Незмінним залишилося одне — відповідальність за кожну деталь.

Вітаємо Ольгу та колег з професійним святом!

Відділ комунікації

поліції Івано-Франківщини