Портал в режимі тестування та наповнення
Голова Нацполіції Ігор Клименко: як тільки дозволили продаж алкоголю, у нас одразу пішло зростання конфліктних ситуацій та хуліганств
Опубліковано 02 червня 2022 року о 10:47

Вже майже 100 днів як Україна воює із російськими окупантами. Ворог концентрує свої зусилля на сході нашої країни та захопив практично всю Луганську область, більшу частину Херсонської та Донецької, частину Запорізької та Харківської областей. У звільнених ЗСУ населених пунктах війська РФ залишили по собі безліч руйнувань та тисячі жертв. Як і в перші дні війни, так і зараз основну роль у забезпеченні правопорядку взяла Національна поліція. Працівники поліції супроводжували продукти до магазинів, співробітники яких боялися їхати на роботу, чергували біля аптек та супермаркетів, доставляли гуманітарну допомогу тим, хто цього потребував, а також проводили евакуацію громадян, у тому числі з окупованих територій.


"Українські Новини" поговорили з головою Нацполіції Ігорем Клименком про проблеми, з якими наразі стикаються поліцейські та чи вдалося налагодити системну роботу відомства. Головний поліцейський країни розповів, як для нього почалася війна, скільки будівель Нацполіції знищено російськими окупантами, як змінилася криміногенна ситуація і чи допомагає у війні проти РФ український криміналітет. Також ми дізналися, скільки зброї на руках у громадян і що з цим арсеналом буде після війни, чи багато зрадників серед поліцейських та яка людська історія під час війни найбільше вразила голову Нацполіції.

Ви пам’ятаєте, як для вас розпочалася війна?

Я пам’ятаю ту ніч і той ранок. І напевне пам’ятатиму завжди. Національна поліція тоді була готова до того, що щось має відбутись, ми готувалися до можливого цього дня, що може бути вторгнення, що може бути загроза безпеці нашої країни.

Тоді о четвертій ранку ми всі перебували на робочих місцях, це був четвер. Із самого ранку того дня особовий склад Національної поліції підняли за тривогою. Перші декілька годин були організаційні. Багато було телефонних дзвінків, багато людей зверталися за порадами, що їм далі робити. Але до опівдня ми вже позакривали ці питання та вирівняли роботу Національної поліції, збільшили кількість патрулів.

Люди почали виїжджати з Києва та з інших міст. Ми відразу взяли під контроль всі основні автошляхи, тому що машини стояли у багато рядів. Однією з головних проблем було забезпечення населення, яке залишалося в містах, медичною допомогою, продуктами харчування і так далі. В перші години та перші дні ми зіштовхнулися з тим, що у магазинах відмовлялися працювати продавці та касири, всі дуже боялися. Тому ми 24-го числа сформували відповідні групи, які взяли під нагляд продуктові магазини, маркети.

Наші групи, в першу чергу патрульна поліція, супроводжували транспорт з продуктами харчування зі складів, які знаходилися під Києвом. Потім ми це зробили по всій Україні. Це також стосувалося і аптечних мереж. Ви пам’ятаєте, які черги були і в аптеках, і в магазинах. В цих чергах завжди перебував працівник поліції для того, щоб не було жодних провокацій. Ми провели корегування роботи поліції по областях в залежності від ситуації. Можу сказати, що все керівництво Національної поліції з першого для вторгнення перебувало на своїх робочих місцях і продовжує перебувати, щоб там не було.

В той же час з перших годин вторгнення йшло дуже багато дезінформації, першочергово через телеграм-канали, щодо активності ДРГ, які наводнили наші міста, зокрема столицю. Ви пам’ятаєте, що це були і нібито кадирівці, і переодягнені у поліцейських та медиків члени ДРГ. Також була інформація про автомобілі поліцейських та швидкі, які були викрадені начебто представниками ДРГ. Ви знаєте, як реагували на це блокпости в перші дні. Могли й відразу стріляти.

А як взагалі ДРГ потрапили в Київ, якщо шляхи були перекриті? Як потрапила в столицю ворожа техніка, як ми бачили?

Тоді було дуже багато дезінформації і саме головне, з чим ми зіштовхнулися, це з тією кількістю людей, які були готові працювати на ворога. Вони були готові допомагати окупантам, якби вони зайшли в Київ. Такі люди були і в передмісті — в Ірпені, Бучі. Ми на сьогодні розпочали 570 кримінальних проваджень саме за колабораціонізм. Уже близько 100 осіб отримали підозри. Здебільшого це рядові мешканці і представники криміналітету. Якраз останні й займалися цією організацією.

З 24 лютого і до сих пір поліція працює нон-стоп. В прямому сенсі — цілодобово. Наші працівники тижнями не бували вдома. На даний час ситуація дещо вирівнялась і сьогодні ми можемо працювати більш планово. Багато техніки та допомоги ми отримали від наших міжнародних партнерів, тому ми більше підготовлені, аніж три місяці тому.

Скільки приміщень поліції було знищено окупантами?

Ми втратили на сьогоднішній день більше 350 адміністративних будівель Нацполіції. Це ті будівлі, які залишились на тимчасово окупованій території, багато будівель було знищено ворогом. Також ми втратили більше 1200 одиниць автотранспорту. Здебільшого цей транспорт був розбитий або розстріляний.

Якщо говорити про втрачені будівлі, то у відсотках від загальної кількості це багато?

Це немало. Десь приблизно 10% всіх будівель, які використовує Нацполіція. Але ми намагаємося все відбудовувати, де це можливо. В Київській області ми почали з Бородянки, відкриваємо нові будівлі, де поліція буде тимчасово працювати. Вже є план відбудови. Власне, відбудова — це гучно сказано, тому що фактично заново будемо будувати. Наприклад, будівля в Макарові знищена повністю. Будівля в Бородянці також. На 70% розбита будівля в Ірпені. І так по всій Україні. Нам треба докласти багато зусиль. Багато ми вже зробили для того, щоб поліція запрацювала на звільнених територіях. Ми не чекали довго.

Багато працівників поліції із західних регіонів України були направлені у Київ та Київську область для відпрацювання. Це і слідчі, і працівники спецпідрозділів. Найголовніше було зберегти майно людей, які евакуювалися. Щоб люди бачили поліцію на вулицях. Щоб ті, хто повертається додому, мали до кого звернутися за допомогою.

Звичайно, всі добре розуміли, що повноцінне функціонування органів влади є запорукою подальшого заспокоєння ситуації на звільнених територіях.

З початку війни Ви своїм наказом прийняли рішення про видачу зброї ветеранам і пенсіонерам ОВС. Потім було прийнято закон про зброю для цивільних. Як ви оцінюєте те, що зараз у громадян перебуває дуже велика кількість зброї на руках і чи не є це проблемою для поліції?

Наслідки цієї проблеми ми відчуємо трохи згодом. Через декілька місяців. Але в перший день вторгнення, на мою думку, це було правильним рішенням — видати поліцейську зброю колишнім працівникам органів внутрішніх справ, ветеранам, тому що вони мають суттєвий досвід і вміють поводитися зі зброєю. Те, що законотворці дали можливість цивільним використовувати зброю для захисту своєї держави проти російських загарбників, також було позитивним і правильним рішенням на той час. Але ми тут говоримо з поліцейської точки зору, тож попереджаємо людей про недопустимість використання цієї зброї саме з метою злочинних посягань щодо наших громадян.

Але потрібно врегульовувати це питання. Бо вже на даний момент ми фіксуємо зростання на 37% кількості злочинів, які пов’язані саме із застосуванням вогнепальної зброї, по Україні. Це проблема, в країні триває війна і буде тривати якийсь час. Але ми маємо людям роз’яснити і провести червону лінію між захистом Батьківщини та злочином. За злочин мають всі відповідати, хто б це не був. Тим паче, якщо людина використовує ту зброю, яку отримала для відбиття збройної агресії росіян.

На руках зараз дуже багато зброї, це не секрет і ми проводимо профілактичну роботу по Україні, яка направлена саме на максимальний облік зброї. Частина зброї була не тільки видана на руки, є також і трофейна зброя, тобто це зброя, яку ворог залишив після відступу з нашої території, а люди забрали її собі. Сьогодні ми почали масштабну роботу щодо обліку цієї зброї. Однозначно зброя повинна бути облікована, вона не може бути просто на руках. Ми повинні розуміти, скільки цієї зброї, у кого вона, для того, щоб ми могли вчасно реагувати на ті чи інші злочинні посягання на права і свободи наших громадян.

Про яку кількість зброї йде мова?

Поліцейська зброя вся облікована і у відповідних даних поліції вона зазначена. Зброя, яку видавали ЗСУ, також облікована і зазначена у обліках Міністерства оборони. Я думаю, у нас можливо більше 10 тис. одиниць зброї, яка потрапила до громадян непідконтрольним чином. Але більшу частину цієї зброї ми вже знайшли, ми знайшли цих громадян, які в тому числі проходять службу в добровольчих підрозділах. Ми цю зброю облікували.

Чи погіршилася криміногенна ситуація? Яка ситуація зараз з крадіжками і розбоями? Їх більше чи менше стало?

Взагалі по нашій державі на сьогоднішній день злочинність спала на 20%. У перші місяці війні злочинність в регіонах знизилася на 50% навіть. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що багато хто з людей виїхали, в тому числі і криміналітет.

Але паралельно хочу повернутися до початку нашої розмови. Ми провели колосальну нашу роботу саме з вуличною злочинністю. Тільки в Києві було створено близько 100 мобільних груп, в першу чергу з числа оперативників, які відпрацьовували кримінальні елементи. Ці групи в нас працювали цілодобово. Криміногенну ситуацію ми контролювали, тому в нас практично не було сплеску злочинності, який міг би бути на той час. Роботи зараз теж достатньо багато і ми розуміємо, що соціальний і фінансовий стан деяких наших громадян зараз об’єктивно знизився, тому ми готові до цих викликів боротьби з злочинністю.

Що означає, що злочинність впала на 50% чи на 20%? Не зовсім справедливо і об’єктивно порівнювати цей рівень злочинності за три місяці минулого 2021 року і цього року. Тому що зараз йде війна, зовсім інші реалії. Ми маємо розуміти, що діють деякі обмеження, це і блокпости, це і комендантська година і, звичайно, заборона на продаж алкогольної продукції. Це все взаємопов’язані речі, тому що як тільки дозволили продаж алкогольної продукції, у нас зразу пішов ріст конфліктних ситуацій та хуліганств.

Щодо квартирних крадіжок, то за три місяці зареєстровано таких фактів 1400. Це на 76% менше, аніж це було в минулому році. Це не така велика цифра для всієї країни. Як правило, ми розкриваємо ці злочини. Звичайно, на окупованих наразі територіях це практично неможливо робити, але заяви звідти до нас надходять і ми їх реєструємо.

Щодо розбоїв, то кількість розбоїв по Україні впала у два рази — 135. Це, в тому числі, за рахунок того, що ми збільшили кількість піших та автопатрулів. Звичайно, це дає нам можливість, навіть в цих умовах і реаліях, утримувати криміногенну ситуацію на мінімальному рівні.

Щодо мародерства. Ми знаєм багато фактів щодо мародерства російських військових. Що найчастіше вони мародерили і в яких регіонах і чи багато підозрюваних за цими фактами?

Ми як юристи маємо розмежовувати, що таке мародерство, а що таке крадіжка. Стаття 432 ККУ одна з найбільш коротких за текстом. "Мародерство — це викрадення не полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених". Тому те, що ми називаємо в звичайному житті мародерством, у кримінальному законодавстві має інше визначення. Тобто ми можемо застосувати факт мародерства по відношенню до громадян України. Що стосується військових РФ, це вже стаття 438 ККУ — "Порушення законів та звичаїв війни". Тому тут ми маємо розділяти ці терміни.

На початку березня законодавці посилили відповідальність саме за майнові злочини, додавши фразу "в умовах воєнного стану". За фактами майнових злочинів в державі ми розпочали понад 11,5 тис. кримінальних проваджень і більше 11 тисяч — це крадіжки. Викрадали як завжди, якусь оргтехніку, одяг, продукти навіть деколи. Що попадало під руки, те і виносили.

За скоєння майнових злочинів в умовах воєнного стану ми повідомили про підозру більше 2 700 особам. 20% проваджень цієї категорії ми вже скерували до суду. Це стосується громадян України. Що стосується російських військових, це підслідність іншого органу — СБУ. Тобто ми, звичайно, виїжджаємо, працюємо і передаємо потім ці матеріали до СБУ.

Війна Росії проти України — багатокомпонентна. І одним із елементів є протистояння у кіберпросторі. Чи фіксує Кіберполіція збільшення кількості кібератак? Чи намагається ворог втрутитися у кіберполе України?

Минулого року, коли були кібератаки на наші сервіси та органи, ми тоді підключилися з усіма відповідними структурами. Це і СБУ, Мінцифри, Держспецзв’язок, Нацполіція. Був створений спільний центр по захисту від кібератак і дійсно, з початку війни цих атак було достатньо багато і наш департамент Кіберполіції працює в цілодобовому режимі, тому що атаки треба відбивати.

Крім того, Кіберполіція створила спеціальний чат-бот, за допомогою якого громадяни можуть долучитися до боротьби з росією у кіберпросторі. Завдяки небайдужості людей нам вдалося заблокувати більше 3 тис. ворожих ресурсів із загальною аудиторією 23 млн. осіб. Вся країна піднялась для того, щоб інформаційні ресурси російських окупантів не працювали.

Я думаю, що настане час, коли ми зможемо розказати, як працювали підрозділи поліції, СБУ та інших структур, що мають відношення до кібербезпеки і як ми боролися в кіберпросторі з ворогом. А поки боротьба триває на всіх фронтах.

Чи можна "зламати" Дію?

"Дія" встояла. Захист був прекрасний. Наскільки я пам’ятаю, сервіс відключали, коли йшли атаки. Тому всі побоювання про "Дію", що сервіс можна зламати, на сьогоднішній день не підтвердилися.

Як війна вплинула на кримінал? Чи допомагають, можливо, злодії в законі чи ОЗУ якимсь чином у боротьбі з ворогом? Чи долучаються такі елементи?

Я не виключаю. Є такі факти, що деякі кримінальні елементи, як правило це рядові учасники ОЗУ, які були на контролі, долучилися до війни з Росією, взяли в руки зброю для того, щоб захистити країну. Але в переважній більшості, ми маємо розуміти, що центр всього злочинного світу знаходиться саме в країні-агресорі. І ті обмеження і санкції, які були вжиті державою по відношенню до вищої ієрархії злочинного світу, коли заборонили в’їзд в Україну, коли ми зменшили вплив на злочинний світ в Україні, змусили їх повиїжджати за межі нашої держави. Санкції нам в цьому допомагали. Дякуючи цій спільній роботі, і МВС, і СБУ, ГУР МОУ і ЗСУ можуть спокійно організовувати свою роботу у всіх регіонах нашої держави.

Є факти, коли кримінальні елементи, які ми відпрацьовували, йшли на прямий контакт з ворогом. Тобто, вони мали свої інтереси, щоб збагатитися і поширити свій злочинний вплив на регіони з окупаційною владою. Ми цих людей знаємо. Дехто вже в кайданках. Скоро доберемося до решти і вони постануть перед законом.

Ви розслідуєте справи про використання бізнесу в Україні для фінансування російської армії? Ще багато в Україні бізнесу, прибутки якого йдуть на допомогу ворога?

Це комплексна робота, якою ми всі займаємося з першого дня війни. Ми прекрасно розуміємо, що бізнес може використовуватися в різноманітних фінансових механізмах і звичайно виступати як плацдарм для фінансування, в тому числі і тероризму. Ми це все розуміємо.

На сьогоднішній день з початку війни слідчими Національної поліції розпочато близько 40 кримінальних проваджень саме за ознаками можливого фінансування війни чи тероризму. Тільки Департаментом стратегічних розслідувань протягом двох місяців від початку війни було поставлено на контроль більше 7 тис. резидентів, які мали або могли мати бізнес-відносини з країною-агресором, Білорусією в тому числі.

Серед найгучніших результатів, наприклад, заарештована земельна ділянка на Закарпатті, яка належить дружині Медведчука Оксані Марченко. Ми наклали арешт на корпоративні права, а це 25% акцій, голови ради директорів російського виробника вагонів заводу металоконструкцій, який є акціонером Крюківського вагонобудівного заводу. Наступний факт — це незаконне виведення коштів клієнтів одного із банків по імпортним контрактам поза валютним контролем на суму 800 млн гривен.

І загалом слідчі встановили майже 2600 компаній, які належать особам з рф або Республіки Білорусь. Загальний обсяг доходів на суму понад 15 млрд гривен. Це те, що є на сьогоднішній день. Ну і, звичайно, ми сьогодні збираємо і документуємо можливу причетність службових осіб державних підприємств та приватної форми власності і навіть іноземних громадян до фінансування країни-агресора. Робота триває. Деталей я не можу розкривати.

Як буде використовуватися майно Медведчука в Україні? Зокрема, вагон-ресторан, який виявили у його помешканні під Києвом?

Є ще літак і гелікоптери і багато іншого... Я переконаний, що все відбуватиметься в законний спосіб. Ми правова країна. Є порядок вилучення цього майна і порядок реалізації. Але не всі справи у нас по Медведчуку. Тому не будемо забігати наперед. Але однозначно, на мою думку, ті підприємства і ті громадяни, які фінансували війну росії проти України, мають понести відповідне покарання.

Значна частина українських територій нині під російськими окупантами. Час від часу з’являються новини про зрадників у погонах. Чи є розуміння, скільки поліцейських перейшло на бік ворога та допомагають загарбникам?

Це болюче питання, мабуть, для всіх правоохоронних органів, які перебували на нині окупованих територіях. І я обов’язково прокоментую, щоб не було ніяких інсинуацій. Так, на даний момент на окупованих територіях залишилася незначна кількість колишніх працівників поліції. Мною особисто було підписано наказ, який вимагав, відповідно до оперативної і військової обстановки, прибути у визначений час до місць дислокації. Наприклад, потрібно було прибути в місто Запоріжжя працівникам із Мелітополя і Бердянська. Те саме стосувалося Херсону, районів Луганської чи Харківської області. Ті, хто до цього часу в установлений термін не прибув до місць дислокації, всі були звільнені з Національної поліції. Ми їм не виплачували зарплату і так далі.

Серед них, і це варто визнати, є люди, які перейшли на сторону ворога і працюють не тільки в місцевій поліції, а просто в органах окупаційної влади того чи іншого регіону. Чи це велика кількість? Порахуйте самі: із загальної штатної чисельності в 130 тисяч у нас на сьогоднішній день є більше 60 підозр колишнім поліцейським за співпрацю з ворогом. Внутрішня безпека Національної поліції працює над цим питанням і відслідковує таких працівників. У той же час я хочу сказати, що частина працівників, які не вийшли, написали рапорти, що з об’єктивних причин не можуть вийти з цієї території. Це хворі родичі, за станом здоров’я і так далі.

Але тим не менше, їх звільнили.

Вони все-одно були звільнені, тому що вони знаходяться на окупованій території. Це великий ризик. Ну і, звичайно, велика вірогідність, будучи в статусі поліцейського, це може бути використано, в тому числі, пропагандистською машиною нашого ворога.

Всі, хто вийшов чи виходить з окупованої території, підлягає ретельній та жорсткій перевірці. Без жодних виключень. Кожен проходить обов’язково поліграф, відповідні співбесіди для того, щоб ми розуміли, де зброя, де посвідчення службове і що робив на окупованій території в цей час. Залучаємо до цих перевірок і працівників СБУ. Якщо перевірку особа проходить, ми тоді визначаємо, чи може вона бути допущена до виконання завдань у складі Національної поліції. Якщо така людина перевірку не проходить, нею починають займатися вже інші органи.

За час війни поліція перейшла на воєнні рейки і розслідує багато злочинів РФ. В чому основні складнощі? Хто з іноземців Вам допомагає в цьому? Чи є серед них ФБР?

З початку повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави слідчими Нацполіції вже відкрито більше 14,5 тис. кримінальних проваджень за фактами вчинення злочинів російськими військовослужбовцями. Більше 10 тис. за вже згаданою статтею 438 за фактами порушення військовими РФ законів та звичаїв війни. Це підслідність СБУ. У той же час ми документуємо і збираємо доказову базу, а потім передаємо цю інформацію нашим колегам.

Першочергово ми зосереджуємося на організації розслідування кримінальних проваджень. Головне тут питання — швидкість та якість фіксації і документування злочинів РФ на території нашої держави. Перше питання, яке виникло, — це саме кваліфікація наших слідчих з питань правильності застосування норм міжнародного кримінально та гуманітарного права, фіксації та збору доказів, які в подальшому стануть підставою звернення України до міжнародних судів.

І тут питання — яким чином ці докази збирати та зберігати? Це сервери, це відео- та фотофіксація, технічні засоби, пристрої для дистанційної передачі інформації і так далі. Якраз в цьому наші міжнародні партнери прийшли нам на допомогу і максимально нам надають це технічне обладнання. На початку квітня в складі ГСУ було створено саме управління розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. В нас знаходяться базові кримінальні провадження, які пов’язані з воєнними злочинами, скоєними на території Ірпеня. В першу чергу вони стосуються вбивств та катувань мирних мешканців, знищення інфраструктури міста й Ірпінської територіальної громади під час окупації. Слідчий підрозділ Київської області у нас має базове кримінальне провадження по Бородянці, а ГУНП в Києві розслідує злочини по Гостомелю. Донедавна Національна поліція здійснювала збір доказів злочинів по місту Бучі. На сьогоднішній день ці матеріали передані до СБУ.

У нас працюють кілька груп іноземців. Франція направила мобільну лабораторію і експертів-генетиків, які працюють з нашими спеціалістами. Вони працювали по Бучі. І у нас працюють спільні групи з Литви та Словаччини на території областей, які були окуповані. Плюс ми ведемо переговори з нашими чеськими колегами щодо їхньої участі у фіксації воєнних злочинів РФ. Для нас важливо, щоб якомога більше іноземних фахівців та експертів прибули на територію України для того, щоб на власні очі вони могли побачити, що відбулося у нашій країні, наслідки цієї війни.

Чи розслідуються зараз резонансні кримінальні провадження, такі як замах на помічника президента С. Шефіра та інші?

Звісно, слідство по цьому факту та по іншим фактах триває. Зрозуміло, що в перші тижні інтенсивність значно знизилась, однак всі роблять свою роботу і ми не відкладали жодних кримінальних проваджень, у яких проводили розслідування, в довгий ящик.

Чи є нові дані, інформація по замаху на Шефіра?

Як будуть результати, ми повідомимо.

Яка людська історія війни вас вразила найбільше?

Таких історій безліч — можна написати книгу. Знаєте, я сам собі навіть задавав багато разів це питання. І, на жаль, з’являються нові факти, які мене вражають. Нещодавно у місті Харкові загинула 5-місячна дитина разом з сім’єю. Просто посеред вулиці. Вибуховою хвилею малюка відкинуло на декілька метрів угору...

Але те що мене вразило з людської точки зору, то це доля нашого працівника з Бородянки. До речі, він жодного дня не залишав територію Бородянки, навіть під час окупації. У той час наші працівники максимально намагалися перебувати десь у підвалах, допомагати населенню, навіть коли ворожі окупаційні війська стояли у населеному пункті. Наш офіцер почув вибух по одній із центральних вулиць Бородянки. Майже відразу він зрозумів, що це вибух у будинку, де проживає його сім’я — 6 людей: дружина, його півторарічна дитина, мама та інші родичі. В одну секунду російська ракета забрала в нього всіх рідних...

І цей офіцер знайшов в собі сили та мужність продовжити працювати, допомагати людям. Ми з ним зустрічалися 3 квітня у Бородянці, він продовжує там нести службу. Це приклад для всіх поліцейських і для всіх громадян нашої держави стійкості присязі працівника поліції.

Ще один випадок, який мене вразив, це коли у Маріуполі всі родичі одного нашого працівника виїхали до Росії та покинули його, не попередивши. Вони мабуть більше любили "руський мир", а він залишився вірний присязі і, на жаль, помер під обстрілами. На сьогоднішній день сім’я не цікавиться його долею. Ось такі людські трагедії. І їх по Україні тисячі...

Зараз дуже багато з’являється інформація, що Росія може вдруге піти наступом на Київ, Чернігів. Яка ймовірність, що це трапиться?

Це питання, мабуть, не до мене. До мене питання, чи готові підрозділи Національної поліції до оборони держави. Я можу із впевненістю сказати, що так. У перший день вторгнення на деяких рубежах Київської області, коли зайшли техніка і військовослужбовці РФ, поліція виходила останньою. Навіть коли з населених пунктів зараз виходять люди, то поліція забезпечує порядок на вулицях, евакуацію і потім останньою залишає той чи інший населений пункт. Це наша щоденна робота на сьогоднішній день.

Всі пишуть нову історію нашої держави, нариси про незламність наших людей. Саме вірність присязі на сьогодні найкраще може показати, як ми налаштовані на захист нашої держави. І якщо якісь покидьки чи то в погонах чи то в органах влади з’являються, які зраджують цю присягу, то повірте, що це незначна кількість нашого населення. І вона не має затьмарити подвиг нашого народу, наших правоохоронців, які віддають своє життя для захисту нашої держави.

Як йде процес розмінування територій?

Кожного дня ми розміновуємо, як мінімум, близько 100 і більше вибухових пристроїв, мін та боєприпасів. Звичайно, ми залучаємось разом з ДСНС до гуманітарного розмінування. Це стосується полів та доріг. Ми кидаємо всі сили для того, щоб громадянам було максимально безпечно.

В той же час є випадки, коли підриваються трактори та авто. Зрозумійте, багато нерозірваних снарядів залишили нам окупанти і це робота на десятиліття. Тому ми попереджаємо громадян, що є ділянки, на яких є дуже багато мін та снарядів, до яких руки ще не дійшли. Місцеві громадяни знають і розуміють, що туди заходити не можна. З кожним днем роботи нам в цьому плані все більше і більше, зважаючи на території бойових дій.

В Києві є такі місця небезпечні?

Звичайно. Багато снарядів, які летіли над територією Києва, розліталися будь-куди. І дуже важко тисячі гектарів відразу обстежити. Тим паче, що деякі снаряди потрапляли глибоко в землю. Ми розуміємо, що рано чи пізно вони будуть розриті, тому ми максимально маємо забезпечити безпеку наших громадян. Тому, це рутинна і довготривала в часі робота.

Сергій Босак

 


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux