Патріот, який одним з перших пішов захищати країну від ворога. Професійний, відповідальний, готовий завжди прийти на допомогу, був щирою та доброю людиною, гарним батьком і турботливим чоловіком – так згадують про Андрія рідні, колеги, друзі. 

Андрій Седченко народився 22 червня 1977 року в м. Жовті Води Дніпропетровської області. Після закінчення технікуму проходив службу в Збройних силах України, в 1998 році розпочав свій шлях у правоохоронних органах на посаді молодшого інспектора-кінолога відділення карного розшуку Жовтоводського міського відділу міліції.

Через два роки Андрій Седченко став оперуповноваженим відділення карного розшуку Жовтоводського міського відділу, далі обійняв посаду помічника начальника – оперативного чергового чергової частини Жовтоводського міського відділу. У черговій частині Андрій Седченко пропрацював майже 15 років. У лютому 2021 року майор поліції Андрій Седченко був переведений на посаду інспектора режимно-секретного сектору Кам`янського районного управління поліції. Брав участь в антитерористичній операції на сході України. Указом Президента України від 17 лютого 2016 року поліцейського нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

Загинув Андрій Седченко 27 липня 2022 року під час виконання службового обов’язку у Донецькій області.

Дружина Інна Седченко поділилася спогадами про загиблого чоловіка: «Ми зустрічалися майже три роки, потім одружилися, я завагітніла і сказала про це Андрію. Він був дуже щасливий, а коли дізнався, що народиться хлопчик, то я навіть не можу передати його емоції радості. Сина назвали Ігорем, на честь Київського князя».

Дружина загиблого поліцейського згадує, що Андрій завжди був люблячим батьком та чоловіком, опорою сім`ї у розв'язання будь-якого питання : «Андрій дуже допомагав мені по господарству, ніколи не розділяв справи на чоловічі та жіночі. Він гарно готував і часто балував нас смачними стравами. Також Андрію подобалась техніка. Він міг полагодити будь-який домашній прилад».

Дружина зазначає, що Андрій був чесним, справедливим та порядним чоловіком. «Душа компанії» - так можна назвати мого чоловіка. – «Він міг так організувати дозвілля, щоб відпочинок був цікавим та різноманітним. Робота йому подобалась, він завжди був готовий вирішити будь-яку ситуацію. Найголовнішим для нього було допомагати людям. Пропрацював у правоохоронних органах майже 24 роки. Андрій мав гарні стосунки із колегами, був щирим та добрим до людей…В день його загибелі, ще зранку відчула тривожність. Я намагалася не думати про погане, однак коли зателефонували з поліції, то мені не потрібно було щось казати, все і так стало зрозуміло… Він назавжди залишиться для нас найкращим чоловіком та батьком…»

Син Ігор згадує, що батько завжди захищав його інтереси, мрії: «Він був найкращим батьком. Дитинство в мене було щасливим. І за це я йому дуже вдячний. Він постійно читав книги, вивчав різну інформацію, постійно прагнув дізнатися щось нове. Батько був цікавим співрозмовником. Ми з ним багато спілкувалися, він завжди вислуховував та підтримував. Він завжди казав: «Сину, радій життю…». Все, що я вмію, мене навчив батько. Коли я був малим, то обіцяв, що подарую батькові мотоцикл, щоб він їздив на ньому, але не судилося… Дуже рано він пішов з життя…».

Син також згадує, як батько любив тварин: «У нас вдома постійно жили до десяти котів, яких він підбирав на вулиці. Навіть перебуваючи у відрядженні на сході, він завжди підгодовував бездомних тваринок».

«Він пішов на війну заради сім`ї та України. Батько був дуже принциповим чоловіком і зробити інший вибір, просто не міг би. Мені та мамі, батько завжди казав, що треба бути сильним. І ми обов’язково будемо сильними, заради нього, заради пам`яті про найкращу людину в моєму житті…», - розповів син Андрія.

Спогадами про загиблого поліцейського поділилася колега Андрія – Ірина Мерецька - Лучина: «Це була дуже вихована, стримана та тактовна людина. Мені пощастило, що Андрій перевівся до режимно-секретного сектору і я мала нагоду з ним працювати. Звісно, як і в кожній роботі, іноді виникали складнощі, але Андрій завжди професійно їх вирішував. Він дуже любив свою роботу. Я ніколи не бачила його в пригніченому стані. Вранці він заходив до кабінету з посмішкою та бажав гарного дня, а ввечері жартував: «Одинадцятий маршрут вже чекає». Андрій завжди мав гарне почуття гумору. Його порядність ніколи не дозволяла підвищувати тон і ображати людей. Він був справжнім товаришем, який вислухає, підтримає та допоможе» - розповіла Ірина. Вона додала, що Андрій був справжнім патріотом своєї Батьківщини, який одним із перших пішов захищати країну. «Загибель Андрія - це велика втрата для всього нашого колективу…» - каже поліцейська.

Інший колега загиблого, поліцейський Андрій Большак розповів, як познайомився з Андрієм та служив разом з ним: «У 2005 році я прийшов на службу до органів внутрішніх справ. На той час Андрій працював оперативним черговим чергової частини Жовтоводського міського відділу. Запам`ятався мені передусім своїм професіоналізмом. Андрій був надзвичайно вимогливим, як до себе, так і до підлеглих. Керуючи нарядами, він завжди наголошував на допомозі людям, повазі до кожного. Андрій був щирим, завжди допомагав порадою, ділився життєвим досвідом, був відповідальною, чесною та надзвичайно доброю людиною, користувався повагою колег та керівництва.

Для всіх нас Андрій назавжди залишиться сміливим поліцейським та сильною духом людиною».

Вічна пам’ять захиснику України.

Відділ комунікації поліції

Дніпропетровської області