Сектор комунікації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області у спеціальній рубриці «Тонка синя лінія» (англ. #ThinBlueLine) розповідатиме про поліцейських, які служать і захищають прикарпатців і вдень, і вночі.

Кожна розповідь – знайомство з правоохоронцем і його службою. Щотижня ми знайомитимемо вас з особовим складом поліції Івано-Франківщини.

16 квітня розповіли вам про начальника поліції області – Володимира Голубоша, а сьогодні продовжує рубрику сильна жінка, любляча мама та успішний керівник відділу ювенальної превенції Івано-Франківщини Алла Бойчук. Більшу половину життя вона працює в правоохоронних органах. Каже, поліція для неї – стиль життя. І не дивно, бо якщо аналізувати роботу інспекторів-ювеналів на всеукраїнському рівні, то Прикарпаття входить у п’ятірку кращих регіонів у цьому напрямку. В цьому, звичайно, неабияка заслуга нашої героїні.

Підполковник поліції Алла Бойчук народилася в с. Черніїв, що у Тисменицькому районі. У 1996 році стала курсанткою Прикарпатської філії НАВС України, а в 2005 році закінчила Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».

У поліції 40-річна Алла Бойчук з 1999 року. Пройшла кар’єрний ріст від інспектора дозвільної системи і до начальника відділу ювенальної превенції в Івано-Франківській області. З 2003 року працює з дітьми, а в 2006 очолила відділ ювенальної превенції і донині залишається на керівній посаді.

 

Правоохоронні органи обрала, бо з дитинства хотіла пов’язати себе з юриспруденцією. Не приховує, що для дівчини у той час форма була романтикою. Аллу підтримував батько і навіть самостійно готував дочку до служби, адже здати фізичну підготовку «на відмінно» не так і легко. Для цього прийшлося тренуватися щоденно, починаючи з весни. Алла пригадує, як батько їхав за нею автомобілем, а вона бігла попереду і виконувала поставлені завдання. Після цього переходили до підтягувань.

«Коли батько затримувався на роботі, тоді був омріяний відпочинок (Ред. – сміється). Хоча свідомо цього сама хотіла і завдячую батьку тим, що пробігла на відборі першою», – каже Алла Бойчук.

Коли призначили у дозвільну службу, то хвилювалася, бо йдеться про зброю. Тоді Аллі допомагали старші колеги, з якими досі спілкується. Пригадує, що пішла з дозвільної тоді, коли повела сина в садочок. Якраз у той період звільнилося місце у відділі в справах дітей на Надвірнянщині. Не задумуючись, Алла вирішила змінити сферу і нині не жаліє:

«Я рада, що зайнялася цим напрямком роботи. Розуміла, що можу більше користі принести на цьому місці. За 15 років роботи з дітьми досі вчуся у них і це нормально».

На питання «Як вдається очолювати відділ протягом тривалого часу і впоратися емоційно зі злочинами проти дітей» відповіла:

«Пригадую своє перше чергування у 1999 році, коли було виявлено скелетоване тіло дитини, яка впродовж двох років вважалася зниклою безвісти, і лячно. Але тоді я пройшла бойове хрещення: бачила сльози, крики і відчай. Я дивилася на колег і хотіла реагувати як вони – бути сильною. Не приховую, коли приходила додому – були і сльози, і нестерпний біль, який розриває душу. Важко, але на місці події потрібно діяти холоднокровно, бо це допоможе у розкритті злочину.

Щодо керівного крісла, то у кожного на роботі свої труднощі і в мене вони є. На службі завжди різні завдання і виклики, але питань, щоб піти не виникало. У мене прекрасний колектив, підтримка служб, які займаються дітьми. Це мотивує. Кажуть, ходиш на роботу, бо платять заробітну плату, але для мене це є стилем життя: вдень, вночі, на лікарняному чи відпустці – постійно я на зв’язку».

Алла шукає баланс між роботою і сім’єю. Вважає, що це має робити кожна жінка і не обов’язково у погонах чи на керівній посаді. В цьому очільниці ювеналів допомагає 18-річний син:

«Жінка повинна балансувати між сім’єю і роботою. Розумно розподілений час і обов’язки дозволяють його знайти. Син прекрасно розуміє і навіть допомагає мені. В дитинстві були ревнощі з його сторони до чужих діток. Я мало часу приділяла сину і це болюче питання, адже в декреті так і не була. Тепер я з сином раджуся, адже більше інформації стосовно молоді може вже він мені надати».

На питання «Що найбільше подобається в роботі, а що – не подобається?» відповіла:

«В роботі подобається все: виникають питання – вирішуємо. Адже ми спроможні і реагуємо. Єдине, що не подобається, це кількість особового складу. Йдеться про 40 працівників на 280 тисяч неповнолітнього населення і 1000 навчальних закладів. Це – замало».

Щодо робочого дня, то щоранку він розпочинається з аналізу подій за добу, координації поставлених завдань і їх виконання. Якщо щось стається раптово, для прикладу, зникнення дитини, то «на ногах» всі ювенальні працівники і не важливо чи день, чи ніч.

Цитата:

«Чужих дітей не буває».

Хобі:

Алла Бойчук любить готувати. Каже, так вона відпочиває, а кухню називає своїм кабінетом.

«Люблю експериментувати і спробувати щось нове зготувати. В мене вдома завжди має бути, що з’їсти».

Читає:

Дейл Карнегі (американський психолог, педагог, письменник та оратор-мотиватор. Був одним із творців теорії спілкування, перевівши наукові розробки психологів того часу в практичну область, та розробив власну концепцію безконфліктного спілкування).

Страва:

Борщ і вареники з сиром.

Алла зізнається, якщо в неділю немає вареників, то це для сім’ї – не неділя.

Довідково:

«Тонка синя лінія» – це соціальний рух, який прийшов до України зі штатів. Там це символ місця поліції у суспільстві – тонка грань між законом і анархією. В Україні ініціативу започаткували восени 2017 року. Ініціаторами виступили поліцейські спільно із ветеранами АТО. Це соціальний рух. Коли громадяни і поліцейські спілкуються та допомагають один одному, підтримують один одного.

#ThinBlueLine – це приклад взаємодії та підтримки, яку громадяни США та інших країн висловлюють поліцейським.